Водяхін Є. В. Витоки та передумови інституалізації українського театру (кінець XIX – початок ХХ століття)

Водяхін, Єгор Владиславович

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

dc.contributor.author	Водяхін, Єгор Владиславович
dc.date.accessioned	2022-10-28T11:00:04Z
dc.date.available	2022-10-28T11:00:04Z
dc.date.issued	2022
dc.identifier.citation	Водяхін Є. В. Витоки та передумови інституалізації українського театру (кінець XIX – початок ХХ століття) // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2022. № 3. С. 69–74	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4486
dc.description	The purpose of the article is to outline the important ideological interaction of the institutionalisation factors of the Ukrainian theatre development during the end of 19th – beginning of 20th centuries. The research methodology consists in the use of the following methods: analysis of terminology and the relationship of concepts, comparativeanalytical, periodisation and classification, visual-analytical, and abstraction. The scientific novelty of the research consists in the application of the institutional approach to the evolution of the Ukrainian theater in a certain historical period, that is, at the turn of the epochs (the border between two centuries). Conclusions. The institutionalisation of the Ukrainian theater took place under the conditions when, at the end of the 19th century, the government of the Russian Empire, allowing the performance of Ukrainian plays under the control of local authorities, prohibited the very idea of a monolingual and separate Ukrainian theater. One of the most famous troupes of the Ukrainian theater was the troupe of M. Starytskyi, which was formed from actors of the younger generation. The most important achievement of this troupe was M. Starytskyi's affirmation of directing as the main factor in the creation of a performance; the magnum opus of Ukrainian drama in the 1880s and 1890s is considered to be I. Karpenko-Kary's drama, devoid of folklore and ethnographic illustrativeness but marked by features of deep psychologism. At the same time, P. Saksagansky was a congenial director who applied new principles of stage interpretation of the playwright's plays, new means of mise-enscène, detailed elaboration of each role. During the period of restriction of Ukrainian printing and art, prohibition of Ukrainian education and science, it was the theater that undertook the mission of propagating the native language, song, and dance among wide circles of the public, although it did not have direct access to the Ukrainian countryside.	uk_UA
dc.description.abstract	Мета роботи – окреслення важливої ідейної взаємодії інституалізаційних чинників розвитку українського театру на межі ХІХ–ХХ століть. Методологія дослідження полягає в задіянні таких методів: аналізу термінології і співвідношення понять, порівняльно-аналітичного, періодизації та класифікації, візуально-аналітичного, абстрагування. Наукова новизна дослідження полягає в застосуванні інституційного підходу до еволюції українського театру у визначений історичний період, тобто на зламі епох (межа позаминулого й минулого століть). Висновки. Інституалізація українського театру відбувалася за умов, коли наприкінці ХІХ століття уряд Російської імперії, дозволяючи підконтрольне місцевій владі виконання українських п’єс, забороняв власне ідею одномовного й окремого українського театру. Однією з найбільш відомих труп українського театру була трупа М. Старицького, яка сформувалася з акторів молодшого покоління. Найважливішим її досягненням було ствердження М. Старицьким режисури як основного чинника у створенні вистави; вершиною української драми 80–90-х років XIX ст. вважають драматургію І. Карпенка-Карого, позбавлену фольклорно-етнографічної ілюстративності, але позначену рисами глибокого психологізму. Водночас П. Саксаганський був конгеніальним режисером, який застосував нові принципи сценічної інтерпретації п’єс драматурга, нові засоби мізансценування, докладного опрацювання кожної ролі. У період обмеження українського друку й мистецтва, заборони української освіти та науки саме театр узяв на себе місію пропаганди рідного слова, пісні, танцю серед широких кіл громадськості, хоча прямого доступу до українського села не мав.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	театральне мистецтво	uk_UA
dc.subject	театр	uk_UA
dc.subject	історія	uk_UA
dc.subject	інституалізація	uk_UA
dc.subject	ХІХ і ХХ століття	uk_UA
dc.subject	інститути	uk_UA
dc.title	Водяхін Є. В. Витоки та передумови інституалізації українського театру (кінець XIX – початок ХХ століття)	uk_UA
dc.title.alternative	Origins and Prerequisites of Ukrainian Theatre Institutionalisation (end of the 19th – beginning of the 20th century)	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA