Мотив євхаристійної чаші в декоративному різьбленні царських врат Східного Поділля

Abstract

Мета роботи – виявити й класифікувати царські врата Східного Поділля з євхаристійною чашею (потиром), охарактеризувати принципи зображення, визначити семантику, окреслити територіальні та хронологічні межі поширення мотиву. Методологія роботи поєднує методи архівної евристики з мистецтвознавчим аналізом творів. Наукова новизна. Уперше розглянуто шість царських врат XVIII ст. з мотивом потира, що походять з іконостасів церков Східного Поділля. З’ясовано локалізацію, орнаментальний контекст і семантику мотиву. Визначено територіальні та хронологічні межі його поширення в регіоні. Висновки. Проаналізований матеріал засвідчує, що євхаристійні чаші доволі часто вводили в програму декору царських врат Східного Поділля, причому переважно вони відігравали роль організуючого чинника композиції, оскільки містилися симетрично на нижній планці стулок і лише зрідка – на стулковій колонці. У більшості випадків виноградні грона відходили безпосередньо з потира, в одному – висіли обабіч, тобто в усіх пам’ятках (незалежно від стильової дефініції) унаочнено євхаристійну та христологічну символіку посудини. Царські врата з розглядуваним зображенням охоплюють південь, північний захід і центр Вінницької області, а також порубіжні території сусідніх областей у тих самих локаціях (північно-західний, південно-східний напрями). Хоча пам’ятки документально не датовані, з урахуванням їх стилістичних особливостей та відомостей про дату спорудження храмів можемо стверджувати, що мотив потира в регіоні використовували впродовж усього XVIII ст., причому одночасно на стулках і стулковій колонці. Уведений у науковий обіг матеріал розширює усталені уявлення про хронологічні межі побутування мотиву та спонукає критично поставитися до гіпотези про культурно-історичні причини його запровадження і згасання відповідно.