Музична естетика – філософія музики: генеза та актуальна сучасність музикознавства

Андросова, Дарія Володимирівна; Маркова, Олена Миколаївна

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

dc.contributor.author	Андросова, Дарія Володимирівна
dc.contributor.author	Маркова, Олена Миколаївна
dc.date.accessioned	2022-11-16T11:09:06Z
dc.date.available	2022-11-16T11:09:06Z
dc.date.issued	2022
dc.identifier.citation	Андросова Д. В., Маркова О. М. Музична естетика – філософія музики: генеза та актуальна сучасність музикознавства.// Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2022. № 3. С. 162–168	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4502
dc.description	The purpose of this work is to reveal the natural principle of the precedence of the philosophy of music in music science, which removed musical aesthetics with its basis of the traditional philosophical and rationalist system of Cartesianism. ‘Culturologisation’ of modern musicology testifies to the absorption of non-logical properties of associative knowledge, which, according to Yu. Krysteva, is no longer rejected by science, being called the ‘hermeneuticinterpretive’ meaning of the object of the study. The methodological basis of the research is the intonation approach of the B. Asafiev school in Ukraine, as it was in the works of O. Zosim, O. Markova, O. Muravska, O. Kozarenko, Liu Bingjian, O. Roschenko with an emphasis on hermeneutic and stylistic-comparative analytical search engine. The scientific novelty of the work is due to the theoretical primacy in the musicology of Ukraine of the statement of the philosophy of music as a substitute for the sphere of musical aesthetics, which has prevailed since the 18th century, as a "speculative theory of music” relative to the traditional core of musicology, the theory and history of music. Conclusions. The movement of musical aesthetics into the bosom of the philosophy of music was carried out by the displacement, following practice, in musical science of the theatrical-secularised expression of general aesthetic antitheses in favor of the all-encompassing lyric as a specifically musical embodiment of beauty, and the dramatic and the comic appear in the degrees of incompleteness of the lyric presentation, which delimits the “aesthetic-sensual” in the musical sense. The focus of musical expressiveness on the aestheticism of the beautiful and lyrical in this approach generalises, despite its direct ecclesiasticism, the experience of spiritual music, for which the beauty of the lyrical, in the syncresis of the suprapersonal and personal, expression (compare with the “spiritual beauty” of music in Mikhail Psellus, 11th century) displaces meaningful antitheses, which theoretically coincides with the symbolism of Pythagoreanism-Neoplatonism in the philosophical-mental understanding of music as a touch to the Eternal.	uk_UA
dc.description.abstract	Метою роботи є виявити закономірний принцип передування філософії музики в музичній науці, що відсторонила музичну естетику з її базисом традиційної філософсько-раціоналістичної системи картезіанства. «Культурологізація» сучасного музикознавства засвідчує вбирання позалогічних надбань асоціативного знання, яке, за Ю. Кристєвою, наука сьогодні вже не відкидає, будучи називаним «герменевтично-інтерпретаційним» сенсом предмету вивчення. Методологічною основою дослідження є інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, як це відображено в працях О. Зосім, О. Маркової, О. Муравської, О. Козаренка, Лю Бінцяна, О. Рощенко, з акцентуацією на герменевтичному та стильово-компаративному аналітичному апараті пошуку. Наукова новизна роботи зумовлена теоретичною першістю в музикознавстві України заяви філософії музики замінником превалюючої від XVIII сторіччя сфери музичної естетики як «спекулятивної теорії музики» відносно традиційного ядра музикознавства теорії та історії музики. Висновки. Переміщення музичної естетики в лоно філософії музики відбулося відсуненням услід за практикою в музичній науці театрально-секуляризованого вираження загальноестетичних антитез на користь всеосяжного ліричного як специфічно музичного втілення краси; а драматичне й комічне постають у ступенях неповноти подання ліричного, що й відмежовує «естетичнепочуттєве» в музичних сенсах. Зосередження музичної виразності на естетизмі прекрасного-ліричного в такому підході узагальнює, попри безпосередню церковність, досвід духовної музики, для якої краса ліричного в синкрезі надособистого й особистісного вираження (порівняно з «красою духовною» музики в Михайла Пселла, ХІ ст.) витісняє значеннєві антитези, що теоретично збігається із символізмом піфагорейства-неоплатонізму у філософсько-розумовому осягненні музики як дотичності до Вічного.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	музична естетика	uk_UA
dc.subject	філософія музики	uk_UA
dc.subject	традиційне музикознавство	uk_UA
dc.subject	сучасне культурологізоване музикознавство	uk_UA
dc.subject	генеза науки про музику	uk_UA
dc.title	Музична естетика – філософія музики: генеза та актуальна сучасність музикознавства	uk_UA
dc.title.alternative	Music Aesthetics as Philosophy of Music: Genesis and Topical Contemporaneity of Musicology	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA