Короткий опис(реферат):
Мета роботи – розгляд режисерського акценту як короткочасного дискретного засобу побудови
глядацького сприйняття та художньо-образного прийому режисера в процесі створення сценічної форми.
Методологія дослідження полягає в застосуванні мистецтвознавчого, функціонального, аксіологічного,
компаративного та системного методів дослідження для аналізу й характеристики режисерського акценту як
цілісного асоціативного ідентифікатора творчого процесу, що являє собою різноманітний, авторсько
організований механізм образного бачення режисера, який незмінно взаємодіє із загальним задумом та втіленням
сценічного твору; для визначення видів та класифікаційного орієнтиру режисерських акцентів, художньої
сукупності використання їх у театральній формі, ефективності їх дієвості в сценічному перетворенні
літературного матеріалу; для визначення моделі різних видів режисерських акцентів, їх візуальних елементів та
домінуючих привілеїв; аналізу технології використання режисерських акцентів у подієво-видовищній природі
відображення образного бачення художньої дієвості. Новизна дослідження. Обґрунтовано принципи, ознаки та
особливості застосування режисерського акценту як комплексу засобів ідейно-емоційної виразності;
класифіковано їх види у побудові театральної вистави. Висновки. Акторське мистецтво не одне століття було
володарем театральних підмостків, але у ХХ столітті безапеляційно поступилося лідерством мистецтву
режисури, її багатогранним масштабним засобам візуалізації та ідейно-тематичної виразності. Сучасна практика
сценічної творчості режисерів щоденно народжує безліч нових варіантів акцентів, різноманітних за змістом,
формою тощо. Діяльність режисера передбачає регламентовану поетапність, планову системність творчого
процесу створення сценічної форми, фінальним акордом якої є розстановка режисерських акцентів
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the research is to study the director's accent as a short-term discrete means of building the
audience's perception and the director's artistic figurative technique in the process of creating a stage form. The
methodology of the research consists in the application of art criticism, functional, axiological, comparative, and system
research methods for the analysis and characterisation of the director's accent as a holistic associative identifier of the
creative process, which is a diverse, author-organised mechanism of the director's figurative vision, which invariably
interacts with the general concept of the stage work; to determine the types and classification guidelines of directorial
accents, the artistic combination of use in theatrical form, the effectiveness of their effectiveness in the stage
transformation of literary material; to define a model for different types of directorial accents, their visual elements and
dominant privileges; analysis of the technology of using directorial accents in the event-spectacular nature of reflecting
the figurative vision of artistic effectiveness. Research novelty. A consistent substantiation of the principles, signs and
features of the use of the director's accent as a set of means of ideological and emotional expressiveness is given, and a
classification landmark of their types in the creative structure of constructing a theatrical performance is carried out.
Conclusions. Acting art has been the owner of theatrical stage for more than one century, but in the 20th century it
categorically gave way to the leadership of the art of directing, its multifaceted large-scale means of visualisation and
ideological and thematic expressiveness. The modern practice of directors' stage creativity every day gives rise to many
new variants of accents, diverse in content, form and classification landmark. Director's activity assumes a regulated stepby-step, planned systematic nature of the creative process of creating a stage form, the final chord of which is the
arrangement of director's accents.