Хаби як інноваційна складова соціокультурного простору

Abstract

Мета роботи – дослідження хабів, їх основних функцій, особливостей, визначення їх місця і ролі в ієрархії сучасного соціокультурного простору. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні міждисциплінарного підходу щодо поставленої проблематики та сукупності таких методів: аналітичного, компаративного, культурологічного, структурно-логічного. Наукова новизна: комплексно проаналізовано функціонування хабів у контексті новітніх тенденцій у соціокультурній сфері; окреслено різновиди сучасних культурних центрів; проаналізовано поняття «креативний», «молодіжний», «соціальний», «бібліохаб; розглянуто нормативно-правову документацію, що регламентує діяльність окремих культурних хабів; здійснено аналіз сучасного стану впровадження хабів у вітчизняній культурній практиці. Висновки. Попри широке використання поняття «хаб», чіткого однозначного його визначення немає. З огляду на думки дослідників сучасний хаб можна охарактеризувати як осередок, де відбуваються спілкування і співпраця, де сконцентровані різноманітні ресурси, проходять навчання і тренінги, набувають досвід, акумулюються нові ідеї, реалізація яких потребує об’єднання однодумців та інтелектуальних напрацювань. Діяльність інноваційних осередків може здійснюватися як у реальному, так і в віртуальному просторі. За місцем розташування хаб може бути створеним: на базі реального приміщення; віртуальним, що знаходиться онлайн на спеціальних серверах; комбінованим, з поєднанням ознак реального та віртуального хабів. У соціокультурній сфері під цим поняттям розуміють: центр діяльності, центр подій, майданчик для зустрічей. Хаби різняться структурою, набором послуг, спрямуванням діяльності та локацією. Відповідно до критеріїв у сфері культури виділяють такі різновиди хабів: креативні, молодіжні, бібліохаби, освітні, соціальні. У світовій практиці хаби затребувані й популярні. Щодо України, то їх поширення тільки набирає обертів. Загалом культурні простори, хаби, коворкінги відіграють важливу суспільну функцію і є центрами розвитку та дозвілля, які стають частиною повсякденного життя людей. Такі центри набувають активного поширення і розвитку у вітчизняній соціокультурній практиці.