Abstract:
Мета статті – дослідити характеристики музичної форми «12-тактовий блюзовий квадрат» у межах
музичного напряму джаз. Методологія дослідження базується на застосуванні методів аналізу (для здійснення
музикознавчого аналізу джазових музичних творів), порівняння (для проведення компаративного аналізу
характеристик блюзового формоутворення та особливостей формоутворення джазової музики) й узагальнення
(для формулювання висновків статті). Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні проблеми
співвідношення формотворчих принципів блюзу та джазової музики. Висновки. Музична форма «12-тактовий
блюзовий квадрат у джазовій музиці» являє собою небувалу квінтесенцію формотворчих ознак блюзу та
музичного напряму джаз. Але, незважаючи на всі зміни, яких зазнала в джазовій музиці стандартна форма 12-
тактового блюзового квадрата, у будь-якому своєму різновиді та із внесенням до неї будь-яких елементів вона
залишається феноменом блюзового формоутворення в межах джазової музики та вимагає застосування окремої
термінології для її визначення. Отже, перед нами постає вся глибина зазначеної вище музичної форми, у якій
закладений потенціал до нескінченної кількості трансформацій та внесення новаторських рис, нескінченний
потенціал яких відповідно закладений у джазовій музиці.
Description:
The purpose of the article is to investigate the characteristics of the 12-bar blues within the jazz music. The
research methodology is based on the use of methods of analysis (for musicological analysis of jazz standards),
comparison (for comparative analysis of the characteristics of blues formation and features of jazz music formation) and
generalisation (to formulate research conclusions). The scientific novelty of the study is in highlighting the problem of
the relationship between the formative principles of blues and jazz music. Conclusions. The musical form «12-bar blues
in jazz music», is an unprecedented quintessence of the form-forming features of blues and jazz music. However, despite
all the changes that the standard form “12-bar blues” has undergone in jazz music, in all its forms and with the introduction
of any elements, it remains a phenomenon of blues formation in jazz music and requires the use of separate terminology
for its definition. Thus, we are faced with the full depth of the above musical form, which has the potential for an infinite
number of transformations and the introduction of innovative features, the infinite potential of which, in turn, is inherent
in jazz music.
