Abstract:
Мета статті полягає у висвітленні мистецької комунікації діячів українського театру, розкриття їхніх ідей, творчих задумів, світоглядних позицій, бачення розвитку і становлення українського театру на чолі з М. Кропивницьким. Закцентовано увагу на листуваннях Марка Кропивницького з культурно-громадськими діячами. Зокрема
вболівання за долю театру, важливість його для народного просвітництва і загалом для розбудови національної свідомості. Методологія дослідження полягає у використанні методів аналізу, синтезу, узагальнення, а також історичного і системного підходів, завдяки яким визначено культурні коди комунікації митців та окреслено історію становлення українського театру кінця XIX‒ початку XX ст.
The purpose of the article is to consider the history of development and the formation of the Ukrainian theatre lead by M. Kropyvnytskyi. The correspondence between Borys Hrinchenko and Mark Kropyvnytskyi is highlighted, namely, Hrinchenko’s sorrows concerning the destiny of the theater and its importance for people’s education and establishment of the national identity. The methodology of the research work involves the application of the methods of analysis, synthesis, and generalization as well as historical and systemic approaches, which enabled defining cultural codes and
describing the history of the formation of the Ukrainian theater in late 19th - early 20th centuries.
Description:
З’ясовано культурні коди мистецької комунікації діячів українського театру кінця XIX‒ початку XX століть, зокрема роль Марка Кропивницького у розбудові українського театру та обставини за яких став можливий / необхідний театр; розкрито роль театру для освіти простих людей; досліджено епістолярно-театральний діалог знакових постатей окресленої доби, проаналізовано твори українських драматургів означеного періоду.
Mark Kropyvnytskyi’s place in the formation of the Ukrainian theater in the Ukrainian territory governed by Russia and the circumstances under which the theatre became
possible and necessary is established; the role of the theater in education of ordinary people is considered; the epistolary-and-theatrical dialogue between Borys Hrinchenko and Mark Kropyvnytskyi is addressed; works by Ukrainian playwrights of the aforementioned period are analyzed
