Західноєвропейський музично-виконавський професіоналізм в історико-еволюційному та суспільно-культурному контекстах

Abstract

Мета статті – виявити закономірності поліморфії західноєвропейських музично-виконавських парадигм професіоналізму в історичних і соціокультурних координатах від середньовіччя до кінця ХІХ століття. Методи дослідження: використано джерелознавчий – для формування уявлень про науковий та ужитково-практичний базис виконавських засад й освітніх систем різних епох, викладений у трактатах, методиках, інструментальних школах європейських мислителів, педагогів і виконавців-практиків минулого; ретроспективний і системно-аналітичний – у доборі й аналізі наукової літератури; культурно-історичний – для простеження історичної динаміки музично-виконавської фаховості в об’єктиві естетико-духовної надбудови суспільства. Наукова новизна статті полягає в тому, що розгляд проблеми епохальних змін у виконавських традиціях здійснено контекстуально. Узявши за основу визначення музичного професіоналізму виконавців їхню діяльність як основний фах, забезпечений відповідними вміннями й знаннями, що є підставою здобуття засобів для існування (не суміжного заняття, форми проведення дозвілля чи хобі), з’ясували музично-виконавські форми, властиві певним історичним епохам та релевантні суспільним запитам і вимогам до фахівців різних виконавських галузей. Паралельно розглянуто способи та засоби осягнення музичного професіоналізму. Висновки. Виявлення закономірностей еволюції критеріїв музичного професіоналізму виконавців в історичній і соціокультурній проєкції демонструє поетапне зміщення від церковного та придворного виконавства в бік світського (концертного й ужитково-побутового). Цим диктується поліморфічність та адаптивність категорії музично-виконавського професіоналізму. Водночас відбувалися процеси поглиблення диференціації окремих спеціальностей, удосконалення інструментарію, розбудови системи осередків спеціальної освіти, розвитку музичної науки від філософського узагальнення до вивчення конкретних практично-виконавських і спеціально-педагогічних питань тощо. Названі об’єктивні прояви еволюції супроводжувалися посиленням концентрації уваги на особистісно-індивідуальне зростання виконавця, його духовний та інтелектуальний розвиток