Короткий опис(реферат):
Мета – визначити ключові ідеї та установи епохи постмодернізму через призму відмови від метанаративів.
Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу й синтезу, систематизації фактів, порівнянні
та узагальненні результатів дослідження. Методологічну основу роботи становлять положення структуралістської та
постструктуралістської наратології і філософії. Наукова новизна полягає в спробі усвідомити та виявити
ключові ідеї епохи постмодернізму та позначити роль метанаративів у контексті понять ідеалу, істини,
універсальності. Висновки. Постмодернізм знайшов альтернативні шляхи духовного зростання, були побудовані
нові форми відносин людей між собою, а також людини із суспільством. Постмодернізм «реабілітував»
попередню культурно-мистецьку традицію, що активно руйнувалася в першій половині ХХ століття: реалізм,
академізм, класика. Постмодернізм поєднував досвід минулого із досвідом сьогодення. Однак
взаємовідображення подоб і повторів витіснило категорії метанаративів (об'єктивності, реальності, істини,
універсальності, ідеалу). Так, постмодерністський мислитель, французький філософ-постструктураліст Жан-Франсуа Ліотар визначав постмодернізм як недовіру до метанаратив. Термін «метанаратив» замінив поняття
«філософія історії». Метанаративи пов'язували історичні події в єдине оповідання, що охоплювало тривалі
періоди часу. Використання терміна «метанаратив» в епоху постмодернізму вказувало на появу нового способу
осмислення історії, культури та мистецтва відповідно до постмодерної концепції істини.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to determine the key ideas and attitudes of the era of postmodernism in the context of
the rejection of metanarratives. The research methodology consists in the application of methods of analysis and
synthesis, systematisation of facts, comparison, and generalisation of research outcomes. The scientific novelty lies in
an attempt to understand the transformative changes of the key ideas of postmodern era and to mark the role of
metanarratives in the context of the concepts of ideal, truth, and universality. Conclusions. Postmodernism has found
alternative ways of spiritual growth. Besides, new forms of relations between people and society have been built.
Postmodernism has «rehabilitated» the previous cultural and artistic tradition, which was actively destroyed during the
20th century: realism, academicism, and classicism. Postmodernism combined the experience of the past with the
experience of the present; it can be seen as a change in cultural periods. However, mutual reflection of similarities and
repetitions have displaced the categories of metanarratives (objectivity, reality, truth, universality, and ideal). Thus, Jean-Francois Lyotard, postmodernist thinker, and French poststructuralist philosopher defined postmodernism as distrust of
metanarratives. The term «metanarrative» replaced the concept of «philosophy of history». Metanarratives linked
historical events into a single story that had spanned long periods. The use of the term «metanarrative» in the era of
postmodernism indicated the emergence of a new way of understanding history, culture, and art in accordance with the
postmodern concept of truth.