Історичний ракурс функціонування системи амплуа в процесі створення актором  художнього образу ролі

Донченко, Наталія Петрівна

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

Історичний ракурс функціонування системи амплуа в процесі створення актором художнього образу ролі

Донченко, Наталія Петрівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4675

Date: 2022

Abstract:

Мета роботи – висвітлити та охарактеризувати художньо-естетичну доцільність амплуа як способу існування актора драматичного театру в образі ролі в різні історичні періоди. Методологія дослідження полягає в застосуванні функціонального методу для визначення пізнавально-смислової категорії амплуа в майстерності виконавця, його прагматичних характеристик як принципу організації ефективності художньої творчості актора над роллю; мистецтвознавчого методу – для аналізу ідейно-естетичної цінності способу амплуа у відтворенні образу персонажа драматургічної форми; компаративного методу – для здійснення порівняльного аналізу продуктивності амплуа у творчості актора та його класифікаційного орієнтиру за певними ознаками; аксіоматичного методу – для узагальнення сталих уявлень творчої доцільності використання амплуа в процесі створення ролі, його художньої цінності; культурно-історичного методу для ключового розуміння критеріїв артистизму у виконавській діяльності майстрів амплуа в різні історичні періоди. Новизна дослідження полягає в комплексному аналізі амплуа як способу існування актора в ролі, його ефективності, результативності та естетичної цінності в сценічній діяльності виконавця певного рольового матеріалу. Висновки. З появою реформаторської режисури театральне мистецтво зазнало глобальних змін у структуризації творчої майстерні актора, розширивши його діапазон артистичного виконавства, який був конкретно спрямований на розвиток індивідуальності виконавця загалом, його внутрішньої і зовнішньої техніки сценічної творчості, а не на акцентування артистизму на зовнішніх природних даних актора, які раніше були передбачені амплуа. І це спонукало переміщення категорії амплуа як мистецької цінності на другий план і затвердило артистичну ігрову функцію як широкомасштабність експресії виконавства. Амплуа як спосіб існування актора в ролі втрачає сьогодні свою багатовікову театральну практику, але не полишає деякі типи сценічних підмосток сучасного театрального мистецтва.

Description:

The purpose of the article is to highlight and characterise the artistic and aesthetic expediency of the role as a way of an actor’s existence in a dramatic theatre in the image of a role in different historical periods. The research methodology consists in using the functional method to determine the cognitive-semantic category of the role in the performer's skill, their pragmatic characteristics as a principle of organising the effectiveness of the actor's artistic creativity over the role. The art history method has been applied to analyse the ideological and aesthetic value of the role method in reproducing the character’s image in a dramatic form. The comparative method enabled the conducting of the comparative analysis of the role performance in the actor’s work and its classification reference by certain criteria. The axiomatic method has been used to generalise the well-established ideas of the creative expediency of using a role in the process of role creating and its artistic value. The cultural and historical method made it possible to understand the criteria of artistry in the performing activity of role masters in different historical periods. The novelty of the research consists in a comprehensive analysis of the role as a way of an actor’s existence in a role, their effectiveness, efficiency, and aesthetic value in the performer’s stage activity of a certain role material. Conclusions. With the advent of reformatory directing, the theatrical art underwent global changes in the structuring of the actor's creative workshop, expanding their range of artistic performance. That artistic performance was specifically aimed at developing the performer’s individuality as a whole, their internal and external technique of stage creativity, and not at emphasising artistry on the actor’s external natural data, which were previously predicted lineage. And this prompted the shifting of the role category as the value of art to the background and approved the artistic playing function as a large-scale performance expression. The role as a way of an actor’s existence in a role loses its centuries-old theatrical practice, but does not leave some types of stage for contemporary theatrical art.

Show full item record