Іконопис як образотворча складова обрядово-ритуального entertainment у контексті соціокультурного життя Київської Русі

Abstract

Мета роботи – розглянути іконопис як один з елементів образотворчої складової обрядово-ритуального entertainment у контексті соціокультурного життя Київської Русі. Методологія дослідження полягає в залученні аналітичного методу – для вивчення теоретичного матеріалу про види entertainment, особливу увагу акцентовано на обрядово-ритуальному виді; метод формалізації використано для уточнення терміна еntertainment у межах предметного поля мистецтвознавства; герменевтичний метод й історико-культурологічний – для дослідження іконопису як образотворчої складової обрядово-ритуального феномену еntertainment у контексті соціокультурного життя Київської Русі. Безперечно, у дослідженні також використано теоретичний матеріал щодо іконописних шкіл і традицій іконопису за часів Київської Русі. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше розглянуто іконопис як один з елементів образотворчої складової обрядово-ритуального entertainment у контексті соціокультурного життя Київської Русі. Висновки. Герменевтичний метод трактування поняття entertainment дає змогу не звужувати його значення до поняття розваги, у лінгвістичному й мистецтвознавчому аспекті цей термін трактовано як видовище та відповідно до цієї інтерпретації має декілька видів, основні з яких обрядово-ритуальний, мистецький, агональний і балаганний. У статті акцентовано на обрядово-ритуальному форматі entertainment і його образотворчій складовій за часів соціокультурного життя Київської Русі. Обрядоворитуальний формат видовища надзвичайно важливий: поєднуючи в собі й елементи обряду, ритуалу, і релігійний аспект, він відіграє важливу роль у соціокультурному житті кожної історичної доби. Розглянуто трактування обряду та ритуалу в працях Арнольда ван Геннепа, І. Фурсіна, Н. Заковича, В. Горового, Е. Дюркгейма. Визначено, що саме символічний характер обрядового-ритуального формату видовища відрізняє його від розважального, мистецького, агонального та балаганного прояву. Зазначено, що церковний обряд як одна з форм видовища теж має право на існування як зовнішній вияв віри в Бога й можливість поклонятися йому. Отже, однією з образотворчих складових обрядового-ритуального видовища в Київський Русі, наприклад церковного обряду, були ікони, які мали свою знакову-символічну мову. Розглянуто традиції Київської іконописної школи часів Київської Русі, особливості стилю й основні ікони того періоду, що дає змогу визначити, що іконопис є однією з образотворчих складових обрядово-ритуального еntertainment у соціокультурному житті Київської Русі.