Синкретизм пісні-арії-гімну в сольних номерах примітивістського мислення К. Орфа

Abstract

Метою роботи є визначити жанрові складові сольних фрагментів співу К. Орфа на матеріалі популярних номерів з кантати «Carmina Burana» та опери «Розумниця», призначені для озвучування сопрано, яке, відповідно до тембрально-регістрового та фактурно-діапазонного показників співу, уточнюємо в специфіці ліричного. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід у традиціях школи Б. Асаф’єва в Україні, як-то представлене в працях О. Маркової, О. Муравської, Лю Бінцяна, Ван Мінцзе в Китаї, у яких компаративний стильовий і герменевтично-змістовний аналіз виразності вокального надбання становлять домінуючий чинник методів дослідження. Наукова новизна роботи визначається оригінальністю ракурсу вивчення жанрового зрізу творів К. Орфа, а також виявленням тембру-амплуа ліричного сопрано в аналізованих вокальних утвореннях. Висновки. Виділені в аналіз вокальні фрагменти з кантати й опери К. Орфа демонструють гімнічну й аріозну основу пісенності, представленої, згідно із самої назви, у «Carmina Burana» («Беуронські пісні»), тоді як номер з партії Розумниці з однойменної опери виходить з аріозного базису, але вміщає ознаки й пісні (колискової), і заклинання з гімнічними виходами. Наявність прихованої поліфонії в мелодиці підкреслює аріозне тло вираження, у якому характер ніжності й сумирності відповідає можливостям тембру-амплуа ліричного сопрано.