Особливості мовної політики в радянській Україні: соціокомунікаційний аспект (1960– 1980-ті рр.).

Abstract

Мета статті полягає в розгляді дискусійних аспектів мовної політики в радянській Україні в 1960–1980-х роках через призму соціокомунікаційного підходу. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, зокрема: періодизації, історико-порівняльного, типологічного, статистичного тощо, а також на поєднанні принципів наукової об’єктивності та системності. Наукова новизна. У статті уточнено особливості та зміст етапів мовної політики в 1960–1980-х роках у радянській Україні. Окремо, на основі архівних документів, показано, що в другій половині 1980-х років під впливом процесів «перебудови» та виступів української громадськості національно-мовна політика в республіки змінювалась у бік поширення застосування української мови в соціальному комунікаційному просторі, що зумовило ухвалення Закону «Про мови в Українській РСР» у 1989 році. Висновки. У статті показано, що мовна політика в УРСР у 1960–1980-х роках мала дещо неоднозначний характер, що визначалось ідеологічною лінією ЦК КПРС. Так, у 1960-х роках відбувся відхід від деспотичної політики сталінського періоду і настало десятиліття хрущовської відлиги. Упродовж 1970-х – першої половини 1980-х років з новою силою розгорнулися антиукраїнські заходи на ґрунті русифікації. Російська мова стала для більшості міського населення, за винятком західних регіонів, мовою повсякденного спілкування. З другої половини 1980-х років, під час розгортання політики «перебудови» та активних виступів громадськості, на тлі процесів гласності, певної демократизації та економічної реформи поширилося використання української мови в державних установах. 1989 року був ухвалений Закон «Про мови в Українській РСР», який був чинним до 2012 року. Подальшого дослідження потребують чинники поширення російської мови в різних регіонах УРСР, мотивація населення щодо сприйняття цього процесу.