Короткий опис(реферат):
Метою роботи є виділення специфіки камерного співу як особливого виражального прийому в полотнах,
загалом розрахованих на представлення на великій сцені, що дає змогу, з одної сторони, уточнити уявлення про
стилістику К. Орфа, а з другої – зробити внесок у теорію камерного мистецтва в аспекті моделювання його ознак
в умовах масштабного сценічного втілення. Методологічною основою дослідження виступають інтонаційний
підхід до природи музики як генетично спорідненої з мовленням у традиціях праць послідовників концепції
Б. Асаф’єва в Україні в роботах Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, Л. Шевченко, з принциповою
акцентуацією методів стильово-компаративного, герменевтичного, історично-описового та культурологічно-міждисциплінарного заради виділення епохально-стильового статусу творів, актуальної в сьогоденні значущості
їх виразних аспектів, їх зумовленості авторським історичним світобаченням і взаємодією музичних прийомів із
засобами інших видів мистецтв. Наукова новизна дослідження формується оригінальністю бачення виразності
даних у назві творів К. Орфа, а також відкриттям теоретичного формулювання такої ознаки камерного вокалу як
«приховування» динамічної надмірності вираження можливостей оперного голосу розміщенням мелодії в
крайніх регістрах з відповідними фактурними показниками. Висновки. Камерний вокал становить типологічну
виразність співу, що органічно корегується умовами салонних чи слоноподібних умов озвучування творів, однак
також має символічний виразний зріз, який як спеціальний прийом звуковираження отримує виявлення у творах,
розрахованих на динамічну масштабність подання, але із художньо обґрунтованими прийомами камерності співу
в зонах «тихих» кульмінацій і вихідних точках виявлень «крещендуючої» драматургії, як це знаходимо у двох
знаменитих сценічних кантатах і надзвичайно популярній опері К. Орфа.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to highlight the specifics of chamber singing as a special expressive technique in
canvases, generally designed for presentation on a large scene, which allows, on the one hand, to clarify the idea of
K. Orff's stylistics, and on the other hand, to make a contribution to the theory of chamber art in the aspect of modeling
its features in the conditions of a large-scale scenic embodiment. The methodological basis of the research is the
intonation approach to the nature of music in the traditions of the works of the followers of B. Asaf'ev's concept in Ukraine
in the works of O. Markova, O. Muravska, L. Shevchenko with a principle emphasis on stylistic-comparative,
hermeneutic, historical-descriptive, and cultural- disciplinary for secretion of epoch stylistic status of works, essential in
modernity significance of their expressive aspects, their explanation by the author, historic world-outlook interaction of
music expedients with expedients of other types of arts. The scientific novelty of the study is formed by the originality
of the vision of the data expressiveness in the title of K. Orff's works, as well as the discovery of the theoretical formulation
of such a feature of chamber vocals as «hiding» the dynamic excess of expressing the capabilities of the operatic voice
by placing the melody in extreme registers with appropriate textural indicators. Conclusions. Chamber vocal constitutes a typological expressiveness of singing, which is organically adjusted by the conditions of salon or salon-style voicing of
works, but also has a symbolic expressive cut, which, as a special method of sound expression, is detected in works
designed for dynamic large-scale presentation, but with artistically grounded techniques of chamber singing in zones of
so-called "quiet" climaxes and starting points of "crescendoing" dramaturgy, as we find in two famous scenic cantatas
and the extremely popular opera by K. Orff.