Ефекти камерного співу у творах К. Орфа (на прикладі сценічних кантат Carmina Burana, Catulli Carmina, опери «Розумниця»)

Abstract

Метою роботи є виділення специфіки камерного співу як особливого виражального прийому в полотнах, загалом розрахованих на представлення на великій сцені, що дає змогу, з одної сторони, уточнити уявлення про стилістику К. Орфа, а з другої – зробити внесок у теорію камерного мистецтва в аспекті моделювання його ознак в умовах масштабного сценічного втілення. Методологічною основою дослідження виступають інтонаційний підхід до природи музики як генетично спорідненої з мовленням у традиціях праць послідовників концепції Б. Асаф’єва в Україні в роботах Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, Л. Шевченко, з принциповою акцентуацією методів стильово-компаративного, герменевтичного, історично-описового та культурологічно-міждисциплінарного заради виділення епохально-стильового статусу творів, актуальної в сьогоденні значущості їх виразних аспектів, їх зумовленості авторським історичним світобаченням і взаємодією музичних прийомів із засобами інших видів мистецтв. Наукова новизна дослідження формується оригінальністю бачення виразності даних у назві творів К. Орфа, а також відкриттям теоретичного формулювання такої ознаки камерного вокалу як «приховування» динамічної надмірності вираження можливостей оперного голосу розміщенням мелодії в крайніх регістрах з відповідними фактурними показниками. Висновки. Камерний вокал становить типологічну виразність співу, що органічно корегується умовами салонних чи слоноподібних умов озвучування творів, однак також має символічний виразний зріз, який як спеціальний прийом звуковираження отримує виявлення у творах, розрахованих на динамічну масштабність подання, але із художньо обґрунтованими прийомами камерності співу в зонах «тихих» кульмінацій і вихідних точках виявлень «крещендуючої» драматургії, як це знаходимо у двох знаменитих сценічних кантатах і надзвичайно популярній опері К. Орфа.