Фортепіанні композиції А. Штогаренка, Платона і Георгія Майбородів, А.Кос-Анатольського у вираженні стильових ознак традиціоналізму

Abstract

Метою роботи є виявлення у творчості А.Штогаренка, братів Платона та Георгія Майбородів, А.Кос-Анатольського як яскравих представників традиціоналістського світобачення відповідних їх загальній стильовій позиції способів утілення покликів часу зі зверненням до певних напрацювань модерну, але без виходу за межі традиціоналістської мистецької позиції. Методологічна основа роботи будується на принципах інтонаційного підходу, тобто базованого на розумінні ґенетичної єдності мовлення і музики, якому властива органічна комплексна міждисциплінарна охопленість виразності слова, музики й зображальності. І таке бачення музичного вираження збігається із сучасними мистецтвознавчими дослідницькими методами, серед яких виділимо: історико-музикознавчий, жанрово-стильовий, інтерпретативно-герменевтичний, семіотично-естетичний. Методологічним підгрунтям сталa метафізика музичної історії (за О. Марковою). Наукова новизна отриманих результатів полягає в розширенні уявлень про сучасний музичний вимір стильового спадку минулого століття як утілення апрогресистського парадигмально вииступаючого принципу вираження традиціоналізму ХХ століть, з усвідомленням епохальної «вібраційності» виявлення вказаної стильової якості залежно від конкретики загальнонаціонального прояву відповідних мислительних стереотипів. Висновки. Названі майстри свідомо тяжіли до академічної сталості виразних принципів музики, але ніяк не минали відгомону на «поклик часу» та вкладали у свої композиції частіше імпресіоністично-фовістські, пронеокласичні й примітивістські стильові показники. Салонний нахил застосованої піаністики становить дещо постійно-усталене в палітрі представлених образів-смислів, у яких не стільки фольклоризм, а саме лірична надмірність викладення сполучається із сонатноподібними структурами, «гасячи» драматично-театральні виразності .