Abstract:
Мета статті – визначити творчі наративи сучасних українських композиторів з погляду музикознавчого
аналізу, з урахуванням структуралістських і постструктуралістських інтенцій у музиці як постмодерністської
налаштованості; дослідити наявні композиційні структури на різних їх рівнях у тісній взаємопов’язаності
інтелектуально-герменевтичного прочитання художнього задуму композитора з фізичними параметрами твору.
Методологія дослідження зумовлена аналізом сфери висловлення людського мислення та комунікативного
процесу, розглядом наративу як певної дискурсивної структури, що оформлюється на основі власного досвіду
людини, репрезентується аналітичними механізмами музикознавства, зокрема системним і компаративним
підходами, які дають змогу визначити специфіку певних композиційних структур у музиці порівняно з іншими,
прослідкувати зміну підходів різних композиторів до систем символізму в музичному мистецтві, комунікації зі
слухачем або апеляції до закритості на рівні внутрішніх відчуттів, містичних навіювань тощо. Наукова новизна
полягає в розкритті специфіки формування наративів у музиці як процесу, який поєднує в собі апелювання до
соціальної складової або внутрішніх відчуттів композитора, його закритості від суспільства, негативному й
іронічному ставленні до сучасності, пошуках віртуальних містичних «світів» як знаково-звукового простору.
Висновки. Скутість авторитарним мисленням у галузі культури призводить до появи в середовищі композиторів
і музикантів прихильників ідеї «мистецтва для мистецтва», захоплення авангардними технологія,
ортодоксальних сентенцій любителів «чистої» класики тощо. Очевидно, що нове мислення стосовно музичного
мистецтва повинно полягати у відновленні щирої, правдивої творчості й розумінні краси як основи мистецтва,
чому має слугувати, зокрема, і музикознавчий аналіз творів з позиції наративних технологій як системи
комплексного міждисциплінарного дослідження.
Description:
The purpose of the article is to determine the creative narratives of contemporary Ukrainian composers from the
point of view of musicological analysis taking into account structuralist and poststructuralist intentions in music as a
postmodern attitude. The article also aims to investigate the existing compositional structures (at their various levels) in
close interrelation of intellectual and hermeneutic reading of the composer's artistic intention with the physical parameters
of the work. The research methodology is related to the analysis of the sphere of expression of human thinking and the
communicative process, with the consideration of the narrative as a certain discursive structure formed on the basis of a
person's own experience, presented by the analytical mechanisms of musicology, in particular, systemic and comparative
approaches that help determine the specificity of certain compositional structures in music in comparison with others, to
trace the change of approaches of different composers to systems of symbolism in musical art, communication with the
listener or appeal to closeness at the level of inner feelings and mystical suggestions. The scientific novelty consists in
revealing the specifics of forming narratives in music as a process that combines an appeal to the social component or the
inner feelings of the composer, his/her isolation from society, a negative and ironic attitude towards modernity, the search
for virtual mystical «worlds» as a sign-sound space. Conclusions. The rigidity of authoritarian thinking in the field of
culture leads to the appearance among composers and musicians of supporters of the idea of «art for art's sake», fascination
with avant-garde technology, and orthodox maxims of lovers of «pure» classics. It is obvious that the new way of thinking about musical art should consist in the restoration of sincere, true creativity and the understanding of beauty as the basis
of art, what it should serve, in particular, the musicological analysis of works from the standpoint of narrative technologies
as a system of complex interdisciplinary research.