Abstract:
Мета дослідження – обґрунтувати особливості функціонування орнаменту як символічної форми культури,
його значення та роль у маркуванні соціально-культурного простору. Методологія полягає у використанні
аналітичного, структурного, культур-герменевтичного, аксіологічного та семіотичного методів дослідження, які
дають змогу розглянути феномен орнаменту з різних сторін культурологічного знання. Наукова новизна роботи
полягає в розкритті специфіки знаково-символічної діяльності людини на прикладі орнаментального
декорування і сигніфікації. Досліджено функції орнаменту, його знаково-символічну та соціально-психологічну
складову в культурно-історичному просторі. Доведено, що орнамент є носієм культурно-історичної інформації
та виступає засобом комунікації поколінь у просторі та часі. Висновки. Самоорганізація людини в культурі
здійснюється за допомогою символів та знаків, що втілюються в такі символічні форми, як мова, релігія, наука й
мистецтво. Орнамент є художнім засобом формоутворення в мистецтві. На відміну від інших образотворчих
жанрів, що передають статику образу, тобто його топос, орнамент є динамічною зображальною формою, що
передає темпоральну циклічність світовідчуття. Хронотоп орнаменту, завдяки динамічно-часовій компоненті,
кодифікує культурну памʼять спільноти, є сховком національних культурних наративів, які реактуалізуються
в моменти соціокультурних криз та запиту на глибинні маркери колективної свідомості.
Description:
The purpose of the work is to determine the specifics of ornament functioning as a symbolic form of culture, its
meaning and role in marking the socio-cultural environment. The methodological research consists in the application
of analytical, structural, cultural-hermeneutical, axiological, and semiotical methods, which allow us to consider the
phenomenon of ornament from different aspects of cultural knowledge. The scientific novelty of the research lies in the
discovery of the specifics of human signs and symbolic activities based on the example of ornamental decoration and
signification. The ornamental functions, its sign-symbolic and socio-psychological components in the cultural-historical
environment are researched. We have proven that the carrier of cultural and historical information is ornament and it is
the means of communication between generations in space and time. Conclusions. Self-management of a human in the
field of culture is implemented by means of symbols and signs, which are organised in such symbolic forms as language,
religion, science, and art. Ornament is an artistic means of shape creation of art. Ornament is a dynamic figurative form
that demonstrates the temporal cycles of senses in different artistic genres showing the static of image, the topos. Due to
dynamic and temporal component codifies the cultural memory of the community, the ornamental chronotope is a storage
of national cultural narratives that are re-actualised during the socio-cultural crises, and during request for deep markers
of collective knowledge.