Український нонконформізм 70–80-х років ХХ ст. в просторі європейської художньої традиції

Abstract

Мета статті полягає через уточнення поняття «нонконформізм» довести доречність вживання терміна «трансавангард» на означення стилістики творів українських мистців 70–80-х років ХХ ст., для яких були чужими та неприйнятними «канони» соцреалізму. Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних принципах мистецтвознавчого аналізу із залученням міждисциплінарних зв’язків (психологія, культурологія та філософія). Використано метод гносеологічного аналізу в процесі з’ясування концептів низки мистецтвознавчих понять; системно-аналітичний і порівняльно-історичний методи з метою виведення української художньої традиції як особливого феномену європейського контексту. Наукова новизна дослідження полягає в уточненні визначення поняття «нонконформізм», обґрунтуванні його як культурно-соціального явища та доведенні правомірності застосування терміна «трансавангард» щодо стилістичного визначення творів українських художників нонконформістів 70–80-х років ХХ століття. Висновки. Здійснивши аналіз явища «нонконформізм», виявивши його широке значення як культурно-соціального руху не згодних з тоталітарною системою радянського суспільства, встановили доцільність вживання поняття «трансавангард» стосовно робіт українських художників 70–80-х років, у зв’язку з тим, що, як і їх західноєвропейські колеги, вони продовжували розвивати у своїй творчості вагомі здобутки вітчизняних мистців авангардистів першої третини ХХ ст.