Мініатюра як образотворча інтерпретація тексту в контексті розвитку культури Середньовіччя

Abstract

Мета роботи – розглянути мініатюру як образотворчу інтерпретацію тексту, а також один з елементів entertainment у контексті розвитку культури Середньовіччя. Як методологію дослідження використано аналітичний метод для збору теоретичного матеріалу про мініатюри Меровінзького періоду (V–VII ст.), на прикладі Гелазіанського і Геллонського Сакраментаріїв; мініатюри часів Каролінзького відродження VIII–IX ст. (Євангеліє Годескалька, Євангеліє Ади, Євангеліє із монастиря Св. Медарда в Суасоні); історико культурологічний метод для більш повного аналізу ролі мініатюри в соціокультурному житті Середньовічної Європи як одного з елементів обрядово-ритуального entertainment; мистецтвознавчий метод, у якому залучено детальний розгляд та опис середньовічної книжної мініатюри; теоретичний метод – для підбиття підсумків. Наукова новизна статті полягає в дослідженні мініатюри як образотворчої інтерпретації тексту в контексті розвитку культури Середньовіччя як чуттєвої форми пізнання ідеального зразка й одного з елементів уособлення обрядово-ритуального entertainment у соціокультурному житті цього історичного періоду. Висновки. У статті досліджено мініатюру як образотворчу інтерпретацію тексту в контексті розвитку культури Середньовіччя. Доведено, що ще з античних часів мініатюра на прикладі Ambrosian Iliad виступала уособленням обрядово ритуального й частково мистецького entertainment, що дало змогу окреслити мініатюру як образотворчу складову цього феномену, а також як образотворчу інтерпретацію рукописного тексту, який відображає найбільш актуальні події цієї історичної доби. Розглянуто найяскравіші зразки мініатюри в ранньохристиянській традиції Західної Європи, які представлені в Меровінзьких рукописах V–VIII ст. на прикладі Гелазіанського і Геллонського Сакраментаріїв. Графічне мініатюрне декорування стає не просто образотворчою інтерпретацією тексту, а перетворюється в елемент культу. Наявно багато зображень птахів, риб, звірів, рослинних орнаментів, акцент зроблено на червоному, жовтому, зеленому. Велику увагу приділено декоративному оформленнювеликих літер розділів, вони стають спеціальними символічними знаками, яким навіть приписують магічний зміст. Мініатюра починає виступати чуттєвою формою пізнання ідеального зразка, яка доступна обраним. Ця традиція продовжується і на прикладі Каролінзьких рукописів, мініатюри «Джерело життя» (Євангеліє Годескалька), «Поклоніння агнцю» і «Джерело життя» (Євангеліє із монастиря Св. Медарда в Суасоні), які є символічними, уособлюючи теоцентричний світогляд, що Євангеліє виступає джерелом вічного життя.