Проявлений світ Федора Недошовенка – художника і педагога

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати творчу спадщину художника-живописця і педагога Ф. І. Недошовенка, роботи якого представляють київську школу українського живопису другої половини XX ст. Діяльність художника, його художня практика – живописна, педагогічна – нерозривно повʼязана з глибоким осмисленням законів образотворчого мистецтва в контексті європейської художньої культури. Методологія статті формується сукупністю таких методів, як мистецтвознавчий, структурний аксіологічний методи. Як методи емпіричного дослідження творів мистецтва застосовано: спостереження, порівняння, експеримент. Абстрагування, аналіз і синтез використано на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження. Історичний метод і системний підхід – як методи теоретичних узагальнень. Наукова новизна полягає в осмисленні творчості художника, його мистецької і педагогічної діяльності, що зумовлено принципами художніх жанрів. Уперше проаналізовано здобутки в жанрі портрета, натюрморту, станкової картини, специфічних особливостях, засобах і прийомах художньої виразності кожного жанру у творчості художника. Висновки. Діяльність Ф. Недошовенка припадає на довоєнний і післявоєнний період у межах Київського державного художнього інституту, на території якого художник проживав з родиною і викладав. Змістом творчості митця в широкому сенсі була людина, багатообразна природа, людське життя. Практика історії світового мистецтва підтверджує, що правдиве відображення дійсності, оголошене реалістичною естетикою, є важливим обʼєктивним законом реалістичного мистецтва, якому художник навчав і навчався.