Специфіка інтерпретацій композицій у натюрморті

Abstract

Мета дослідження – виявити особливості інтерпретацій композицій у натюрморті на прикладі п’яти постановок і проілюструвати їх зразковими творами. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів аналізу, спостереження, опису, що дають змогу дослідити особливості інтерпретацій заданих композицій. Новизна статті полягає в тому, що розширено й доповнено особливості роботи над такою важливою ділянкою акварельного живопису, як натюрморт. На прикладах конкретних постановок наочно продемонстровано виконання поставлених завдань. Висновки. Важливим здобутком дослідження констатуємо, що подібно до портрета, пейзажу, натюрморт має свої особливі засоби впливу на настрій і думки глядачів. Звичайно, що людина, її складний духовний світ, найрізноманітніші образи природи відкривають перед живописцем ширші можливості зацікавити й зворушити глядача, ніж зображення «мертвих речей». Отож натюрморт дає змогу переконатися, що в живописі не тільки об’єкт зображення, а й те, як він змальований визначає зміст твору. Комбінуючи різноманітні прийоми роботи та шукаючи нові, художник може досягти у своїх творах такої сили та виразності, соковитості і яскравості кольору, найтонших переходів тону, глибини та різноманітних фактур, які піднесуть його творчість на якісно вищий щабель. Творче начало в роботі завжди переважає і поєднується з експериментом, а також з емоційністю художника, його здатністю узагальнювати й відбирати, мислити пластично, зоровою пам’яттю. Зрілий художник спирається на ці якості вже суто механічно, але знання основних законів живопису, рисунка та композиції – завжди в його свідомості, складаючи тим самим свою систему методів. Тому основне завдання молодого художника – оволодіти технікою ремесла, освоїти основні закони, тобто закласти міцну базу для розбудови власних думок, творчих ідей, сила вираження яких буде зумовлена, без сумніву, талантом художника.