Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Сіверс, Валерій Анатолійович | |
dc.contributor.author | Бугайова, Оксана Іванівна | |
dc.date.accessioned | 2023-09-01T11:07:21Z | |
dc.date.available | 2023-09-01T11:07:21Z | |
dc.date.issued | 2023 | |
dc.identifier.citation | Сіверс В. А., Бугайова О. І. Виміри людської творчості в контексті порівняльного аналізу праць М. Гайдеггера та А. Бергсона // Культура і сучасність. 2023. № 1. С. 9–16. | uk_UA |
dc.identifier.uri | http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4960 | |
dc.description | The purpose of the article is to substantiate the methodology of creativity based on a comparative analysis of the works of M. Heidegger (“The Origin of the Work of Art”) and H. Bergson (“Creative Evolution”). The research methodology was based on the futurological or value-futurological method, which is the author's proposal of V. Sivers. To determine the natural and genetic affinity of the two works, the comparative aspect of the methodology was applied, which made it possible to identify both their common points of intersection and points of distinction. In this methodological context, there is an author's component of vision, where at the intersection of different views new knowledge desired by every researcher should be born, or rather its changing and uncertain contours, which we call approaches to understanding creativity. The scientific novelty of the article lies in the reference to H. Bergson’s work “Creative Evolution” in the context of a comparative analysis with M. Heidegger’s work “The Origin of the Work of Art”. This helped to record being in a state of self-awareness and assert that any human activity performed and comprehended in this status is evidence and an indication of the process of creation, but does not prove it. It only reveals a new participant who is related to the subject and in some way separated from it. Conclusions. It has been proven that we can connect a person with the process of creation and the instance of the Observer. Creation happens every moment for two reasons: it has already happened, and it cannot stop. After all, nothing can exist. In fact, it prompts creation, which in human performance looks like creativity. Its ontological basis is the presence of nothing in the “anti-space”. It creates pressure on space with the requirement of realisation. The fact of awareness of nothingness is its transposition into consciousness and the condition of the “truth of essence”, namely the basis of the search for the essence of consciousness and the basis of self-awareness. Its invariant is the Observer. | uk_UA |
dc.description.abstract | Метою статті є обґрунтувати методологію творчості на основі порівняльного аналізу праць М. Гайдеггера («Джерело художнього творіння») та А. Бергсона («Творча еволюція»). Методологія дослідження базувалася на футурологічному, або ціннісно-футурологічному методі, що є авторською пропозицією В. Сіверса. Для визначення природно-генетичної спорідненості двох праць застосовано компаративістський аспект методології, що дав змогу виявити як спільні точки їхнього перетину, так і моменти розрізнення. У цьому методологічному контексті наявний авторський компонент бачення, де на перетині різних поглядів народжується нове знання, його мінливі та жадані контури, що є підходами до розуміння творчості. Наукова новизна статті полягає у зверненні до праці А. Бергсона «Творча еволюція» в контексті порівняльного аналізу з роботою М. Гайдеггера «Джерело художнього творіння». Це дало змогу зафіксувати перебування в стані самоусвідомлення і стверджувати, що будьяка діяльність людини, яку вона виконала й осмислила в такому статусі, є свідченням і вказівкою на процес творення, але не доводить його. Вона тільки виявляє нового учасника, що споріднений із суб’єктом і в певний спосіб відокремлений від нього. Висновки. Доведено, що ми можемо пов’язувати людину з процесом творіння, творення та інстанцією Спостерігача. Творення відбувається щомиті з двох причин: воно вже відбулось, і воно не може припинитись. Адже ніщо не може існувати. Воно насправді спонукає до творіння, яке у виконанні людини має вигляд творчості. Його онтологічним засновком є присутність ніщо в «антипросторі». Воно створює тиск на простір з вимогою здійснення. І вже факт усвідомлення ніщо є транспозицією його у свідомість та умовою «істини сутності», тобто підставою пошуку сутності свідомості й основою самосвідомості. Інваріантом його є Спостерігач. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.subject | творчість | uk_UA |
dc.subject | міфотворчість | uk_UA |
dc.subject | Спостерігач | uk_UA |
dc.subject | Інший | uk_UA |
dc.subject | ніщо | uk_UA |
dc.subject | свідомість | uk_UA |
dc.subject | самосвідомість | uk_UA |
dc.subject | категорія | uk_UA |
dc.subject | екзистенціал | uk_UA |
dc.subject | розчинення | uk_UA |
dc.subject | призупинка часу | uk_UA |
dc.subject | Гайдеггер Мартін | uk_UA |
dc.subject | Бергсон Анрі | uk_UA |
dc.title | Виміри людської творчості в контексті порівняльного аналізу праць М. Гайдеггера та А. Бергсона | uk_UA |
dc.title.alternative | Dimensions of Human Creativity in the Context of Comparative Analysis of the Works of M. Heidegger and H. Bergson | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |