Неокласичний балет: історичне та філософське підґрунтя

Abstract

Мета роботи – окреслити історичні та філософські основи неокласичного балету, дослідити мистецькі причини його походження, ключові особливості та ідеологеми, що визначили його подальший розвиток. Методологія статті. При проведенні дослідження було здійснено комплексний аналіз історичного підґрунтя неокласичного мистецтва у векторах визначення ролі первинного класичного балету в минулому, змін у суспільних відносинах та культурі, новаторських напрямів мистецтва та діяльності засновників самого неокласичного балету, їх творчої спадщини, а також філософського підґрунтя у векторах визначення культурно-мистецької основи неокласичного танцю, впливу інших філософських течій, феноменології та прагматизму, а також деяких ідей Зигмунда Фрейда та Карла Юнга, Анрі Бергсона та Мартіна Гайдеггера. Наукова новизна. У процесі цього дослідження було розкрито сутність неокласичного балету в мистецькій площині, що поєднує класичні традиції з новаторськими техніками, а також висвітлює його роль у розвитку хореографічного мистецтва в комплексному аналізі зв’язків між історичним розвитком неокласичного балету та впливом філософських течій початку ХХ століття на формування і концепцію цього хореографічного стилю. Висновок. Неокласичний балет став символом злиття класичних понять, пов’язаних із грацією та елегантністю, разом з енергією та динамікою сучасності. На сьогодні наявні всі ознаки того, що неокласичний балет продовжує залишатись актуальним, зберігаючи свою роль як «містоформуючого» мистецького жанру. Здобутки хореографії та аналіз внесків провідних хореографів, які своїми творчими досягненнями й інноваціями збагатили та примножили значимий внесок у розвиток неокласичного балету, розширивши його межі та збагативши естетичний спектр, вдосконалюють розуміння та оцінку цієї унікальної художньої форми в сучасному світі. Історичне та філософське підґрунтя допомагає розкрити контекст і причини появи, а також розвиток неокласичного балету як повноцінного мистецького явища, що становить основу для подальшого розвитку сучасного танцю.