Традиційність у розвитку живописної декорації Великої церкви Києво-Печерської лаври у ХVIII–ХХІ столітті

Бардік, Марина Афанасіївна

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

dc.contributor.author	Бардік, Марина Афанасіївна
dc.date.accessioned	2023-09-05T09:31:16Z
dc.date.available	2023-09-05T09:31:16Z
dc.date.issued	2023
dc.identifier.citation	Бардік М. А. Традиційність у розвитку живописної декорації Великої церкви Києво-Печерської лаври у ХVIII–ХХІ столітті // Культура і сучасність. 2023. № 1. С. 111–117.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4989
dc.description	The purpose of the article is to study the factor of traditionalism in the development of the complex of murals of the Great Church (the Dormition Cathedral) in the 18th – 21st centuries. The research methodology is based on historical, cultural and art historical analysis. Scientific novelty of the study. Traditionalism is defined as a factor in the development of mural painting of the Kyiv-Pechersk Lavra’s Great Church (the Dormition Cathedral) in the 1720s–2020s. The author reveals that traditionality was implemented in the principle of continuity in the formation of new murals. The imitation of a number of thematic and narrative lines of the seventeenth-century murals in the decorations of the 1720s, as well as the murals of the 1720s and 1770s in the compositions of 1811 and the decorations of the late nineteenth century is studied. The author proves that the main visual source of the reconstruction of the twenty-first century painting was not the painting of the 1720s but of 1840-1843 and some compositions of the 1770s and 1811. The change in the location of traditional subjects is identified as one of the means of innovation in the programmes of new paintings. The continuity of a wide range of compositions, including the themes of the Baptism of Rus and the Pechersk Monastery, is traced. Conclusions. Traditionalism had a significant impact on the development of the monumental painting of the Great Assumption Church in the 18th-21st century. The programmes of the new paintings of the 1720s and especially of 1894 show the imitation of thematic and narrative lines from the previous paintings. During the renovation of the entire church interior (1772–1777, 1840–1843) and exterior (1809), as well as the renovation of certain compositions (for example, in 1811), he imitation of paintings was almost unchanged (this was a requirement of the Kyiv metropolitans). According to the principle of continuity in the XXI century, artists created a baroque image of the Great Church, using archival sources of paintings from 1840-1843, 1811, and 1772-1777. The continuity provided a historical connection between the murals of different centuries in the Dormition Cathedral.	uk_UA
dc.description.abstract	Мета статті – дослідити чинник традиційності в розвитку комплексу розписів Успенського собору (Великої церкви) у ХVIII–ХХІ ст. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного й мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна. Традиційність визначено як чинник розвитку монументального живопису Великої церкви (Успенського собору) Києво-Печерської лаври в 1720–2020-х рр. Розкрито, що традиційність реалізована в принципі спадкоємності при формуванні нових розписів. Досліджено наслідування низки тематико-сюжетних ліній стінопису XVII ст. – у декорації 1720-х, а також стінопису 1720-х і 1770-х – у композиціях 1811 р. і декорації кінця ХІХ ст. Висвітлено наслідування системи розписів 1720-х у живописі 1772–1777 рр., 1809 р., 1840–1843 рр. і в сучасних розписах. Доведено, що для живописної декорації ХХІ ст. основним візуальним джерелом реконструкції став живопис не 1720-х, а 1840–1843 рр. та деякі композиції 1770-х і 1811 р. Зміна розташування традиційних сюжетів визначена як один із засобів новаторства в програмах нових розписів. Простежена спадкоємність широкого спектра композицій, зокрема тематику хрещення Русі і Печерського монастиря. Висновки. Традиційність суттєво вплинула на процес розвитку монументального живопису Великої Успенської церкви у ХVIII–ХХІ ст. У програмах нових розписів 1720-х і особливо 1894 р. простежено наслідування тематико-сюжетних ліній із попереднього розпису. Під час оновлення всієї храмової декорації інтер’єру (1772–1777, 1840–1843) та екстер’єру (1809), а також оновлення певних композицій (наприклад у 1811 р.) відбувалось наслідування живописних композицій майже без змін (це було вимогою київських митрополитів). Завдяки принципу спадкоємності у ХХІ ст. художники створили бароковий образ Великої церкви, використовуючи архівні джерела живописних композицій 1840–1843, 1811, 1772–1777 рр. Спадкоємність забезпечила в Успенському соборі історичний зв’язок розписів різних століть.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	духовна культура	uk_UA
dc.subject	православ’я	uk_UA
dc.subject	сакральний монументальний живопис	uk_UA
dc.subject	український живопис	uk_UA
dc.subject	Києво-Печерська лавра	uk_UA
dc.subject	Успенський собор	uk_UA
dc.title	Традиційність у розвитку живописної декорації Великої церкви Києво-Печерської лаври у ХVIII–ХХІ столітті	uk_UA
dc.title.alternative	Traditionalism in Development of Painting Decoration of the Kyiv-Pechersk Lavra’s Great Church in the 18th – 21st Centuries	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA