Abstract:
Метою дослідження виступає прослідковування метафізичних – надфізичних показників мислення в
паралелізмах виразних ознак, що засвідчують належність до епохально співвідносних пластів творчості
композиторів і виконавців, хоча вони ніяк не зумовлені особистісними контактами чи спілкуванням зі
спільнотами, що могли вплинути на творця-музиканта. Методологічною основою дослідження визначається
інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні з акцентуванням компаративно-герменевтичних його
складових, як це знаходимо у працях Д. Андросової, О. Козаренка, І. Котляревського, І. Ляшенка, Лю Бінцяна,
О. Маркової, О. Муравської, О. Рощенко, О. Соколової. Також спеціальне застосування мають такі методи:
мистецтвознавчо-аналітичний, описово-історичний, культурно-регіоністичний, релігієзнавчий, біографічно-історичний та ін. Наукова новизна роботи проявляється: в самостійності трактування концепції паралельних
відкриттів як метафізики персонально-творчих синхронізацій («метафізики історичної близькості»), у
оригінальності ракурсу подання аналізу творів і артефактів, а також у тому, що вперше у даному ракурсі
представлені паралелізми творчих відкритів шестидесятників ХІХ сторіччя, веристські риси у Піснях Ф. Шопена,
винаходи додекафонії у ХХ сторіччі та інші суттєві чинники творчих установлень музичної історії. Висновки.
Прослідковування виразних аналогій у творчості майстрів, що належали до одного епохального пласту
історичної еволюції музики, а за умовами буття не мали особистих чи творчо-інформаційних контактів, засвідчує,
що за наслідками творчості приходили до спільності виражальних типологій на рівні стильових, жанрових,
ідейно-творчих ознак. Це стосується рис реалізму-веризму у Піснях і деяких інших творах Ф. Шопена,
реакційності на ідеї «отців і дітей» шестидесятників ХІХ століття, ін., що у сукупності засвідчує «метафізику
історичної близькості», яка розуміється як персонально-творча синхронність, вироблена метафізично-надфізично здійсненим контактом з інформаційного поля, виробленого епохальним менталітетом людства.
Description:
The purpose of this study is to trace metaphysical - supraphysical indicators of thinking in the parallels of
expressive features that attest to belonging to epochally correlated layers of creativity of composers and performers,
although they are in no way conditioned by personal contacts or communication with communities that could influence
the creator-musician. The research methodology is determined by the intonational approach of B. Asafiev’s school in
Ukraine with emphasis on its comparative and hermeneutic components, as found in the works of D. Androsova,
O. Kozarenko, I. Kotlyarevskyi, I. Liashenko, Liu Bintsyan, O. Markova, O. Muravska, O. Roshchenko, O. Sokolova.
The following methods are also of special use: art historical-analytical, descriptive-historical, cultural-regional, religious
studies, and biographical-historical. The scientific novelty of the work is manifested: in the independent interpretation
of the concept of parallel discoveries as the metaphysics of personal-creative synchronisations ("metaphysics of historical
proximity"), in the originality of the perspective of the analysis of works and artifacts, as well as in the fact that for the
first time in this perspective the parallels of creative discoveries of the 1960s are presented, verist features in F. Chopin's
Songs, the invention of dodecaphony in the 20th century and other significant factors in the creative institutions of musical
history. Conclusions. Tracing expressive analogies in the works of masters who belonged to the same epochal stratum of
the historical evolution of music, and who, by the conditions of their existence, had no personal or creative-informational
contacts, shows that, as a result of their creativity, they came to a commonality of expressive typologies at the level of
style, genre, ideological, and creative features. This applies to the features of realism-verism in Chopin's Songs and some
other works, reactionary to the ideas of "fathers and children" of the nineteenth-century Sixties, etc., which together testify to the "metaphysics of historical proximity", understood as personal and creative synchronicity produced by
metaphysically superphysically realised contact with the information field produced by the epochal mentality of mankind.