Exsultate Jubilate В. А. Моцарта в річищі алилуйної парадигми європейської культури та музики

Abstract

Мета дослідження – виявлення поетико-інтонаційної унікальності мотету «Exsultate Jubilate» В. А. Моцарта в річищі духовних настанов європейського музичного мистецтва Нового часу та його алилуйної парадигматики. Методологія роботи. Істотними для цієї роботи виявилися міждисциплінарний, історико-культурологічний, жанрово-стильовий підходи. Наукова новизна роботи визначена тим, що в ній вперше узагальнено поетико-інтонаційну специфіку мотету В. А. Моцарта «Exsultate Jubilate» в річищі славослівної традиції європейської духовної музичної культури та її візантійської ґенези. Висновки. Мотет В. А. Моцарта «Exsultate Jubilate», створений у ранній період творчості композитора, з одного боку, увібрав в себе духовно-етичний та жанрово-стильовий досвід культури та музики австрійської Просвіти з показовим для неї тяжінням до гармонічно-оптимістичного світосприйняття, що єднало духовну та світську жанрові сфери музичної творчості (в тому числі й музичний театр). З іншого боку, аналізований твір В. А. Моцарта, що передував у літургійному циклі «Gloria», його віртуозно-фіоритурна природа, орієнтована на співацько-виконавські можливості кастрата Венанціо Рауццині, виявляє контактність з алилуйно-славослівною парадигматикою християнської культури та музики, що генетично сходила до мистецтва візантійської калофонії та її духовно-етичних настанов, що склали питомий ґрунт для формування інтонаційно-виконавської специфіки бельканто.