Стратегічні проблеми культурної політики в повоєнній Україні

Abstract

Метою роботи є аналіз ролі культурної сфери в модернізації українського суспільства, а також визначення стратегічних проблем культурної політики у повоєнній Україні та шляхів їх розв’язання. Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних принципах культурологічного аналізу українського суспільства з позицій сучасних наукових концептів. Методологічним стрижнем дослідження є такі наукові напрями, як феноменологія, герменевтика ‒ для розкриття креативного потенціалу української культури. У межах системного аналізу досліджуються чинники кризи ідентичності в Україні та визначаються стратегічні орієнтири культурної політики для її подолання. Наукова новизна полягає у визначенні пріоритетів культурної політики для ефективного реформування українського суспільства шляхом формування нового культурного коду нації та нової української ідентичності, яка відповідає сучасній соціокультурній парадигмі. Висновки. У статті наголошується на важливості піднесення ролі культури для успішної модернізації українського суспільства. Для реалізації цього проекту необхідно реформування ідеології державної культурної політики з акцентом на розвиток креативного потенціалу народу та його консолідацію. Визначені стратегічні орієнтири культурної політики як ціннісного фундаменту реформ. Доведено, по-перше, що важливим ресурсом для формування нової ідентичності нації є матеріальна та нематеріальна культурна спадщина народу, а головним механізмом суспільного розвитку  спадкоємність культури. По-друге, для створення стійкої культурної індустрії, здатної конкурувати на національному та міжнародному рівнях, необхідна установка на її інноваційний розвиток, долучення у культурну сферу цифрових та новітніх управлінських технологій. Обґрунтовано, що ключовим елементом повоєнної культурної політики повинна стати також реабілітація людей, які пережили бомбардування, окупацію та вимушену міграцію.