Короткий опис(реферат):
Метою даного дослідження виступає визначення українського-литовського стрижня бідермаєрівських
ліній спадщини Ф. Шопена з фокусуванням уваги на його Піснях, що об’єктивно представили суттєву складову
надбань його композиторського генію. Методологічною основою дослідження виступає інтонаційний підхід
асаф’євської школи в Україні і в Китаї, що концентрує увагу на спільності генези музичної і мовленнєвої
культури людини і отримало розвиток у працях провідних вчених України, у тому числі в роботах Д. Андросової,
Л. Горелік, О. Маркової, О. Муравської, китайських науковців Лю Бінцяна, Ма Вей та багатьох інших
спеціалістів. Наукова новизна роботи проявляється в оригінальності ракурсу пізнання спадщини Ф. Шопена в
органіці спирання останнього на українські і литовські джерела в руслі «литовщини» А. Міцкевича, а також тим,
що вперше представлений музикознавчий аналіз символіки-семантики Пісень композитора, які він писав з 1829
по 1847 роки, тобто на протязі усього творчого життя. Висновки. Пісні Ф. Шопена заявляють суттєву сторону
втілення «думності» (за І. Белзою) шопенівської спадщини, оскільки тут реалізується той високохудожній
європейський «провінціалізм», що веде через відкриття Я. Ленца та М. Гоголя до веризму як могутнього напряму
європейського і світового мистецтва. Литовсько-українські складові «сарматизму», що живив творчі відкриття
оточення Ф. Шопена в особах А. Міцкевича, С. Витвицького, Б. Залеського та інших митців, просували
самостійні лінії мистецьких розробок композитора. Вони відрізнялися як від його бідермаєрівського виконавства
і культури Мазурок, так і від романтичного-протосимволістського здобутку, що займає панівне місце у крупних
формах композитора. Пісні Ф. Шопена складають недооцінену і самим автором, і мистецтвознавцями
проромантичного нахилу лінію творчих пошуків, що стоять в напрямі реалістично-веристських засад, - останні
були, судячи з усього, несподіваними і для самого автора, що не наважувався друкувати при житті мініатюри, які
писав на протязі усього життя.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this study is to identify the Ukrainian-Lithuanian core of the Biedermeier lines of F. Chopin's
heritage with a focus on his Songs, which objectively represented a significant component of the achievements of his
compositional genius. The research methodology is based on the intonation approach of the Asafiev school in Ukraine
and China, which focuses on the common genesis of human musical and speech culture and has been developed in the
works of leading Ukrainian scholars, including those of D. Androsova, L. Horelik, O. Markova, O. Muravska, Chinese
scholars Liu Binqiang, Ma Wei and many other specialists. The scientific novelty of the work is manifested in the
originality of the perspective of cognition of F. Chopin's heritage in the organic reliance of the latter on Ukrainian and
Lithuanian sources in the line of A. Mickiewicz's "Lithuanianness", as well as in the fact that for the first time a
musicological analysis of the symbolism and semantics of the composer's songs, which he wrote from 1829 to 1847, that
is, throughout his creative life, is presented. Conclusions. F. Chopin’s songs declare an essential aspect of the embodiment
of the "thoughtfulness" (according to I. Belza) of Chopin's heritage, since they implement the highly artistic European
"provincialism" that leads, through the discoveries of J. Lenz and M. Gogol, to verism as a powerful trend in European
and world art. The Lithuanian-Ukrainian components of "Sarmatism", which nourished the creative discoveries of
F. Chopin's entourage in the persons of A. Mickiewicz, S. Witwizki, B. Zalesski and other artists, promoted independent
lines of the composer's artistic development. They differed from his Biedermeier performance and Mazurka culture, as
well as from the romantic and protosymbolist achievements that dominate the composer's major forms. F. Chopin's songs
constitute a line of creative searches, undervalued by both the author himself and art historians of pro-romantic inclination,
which are in the direction of realistic and verist principles – the latter were, apparently, unexpected for the author himself,
who did not dare to publish miniatures during his lifetime, which he wrote throughout his life.