Короткий опис(реферат):
Мета статті – виявити особливості становлення та основні тенденції розвитку цифрового театру в контексті
специфіки сучасної інтернет-культури. Методологія дослідження. Застосовано структурно-функціональний
метод (для узагальнення теоретико-методологічних засад дослідження цифрового театру в сучасній Інтернеткультурі), типологічний метод (для визначення особливостей Інтернет-культури), діахронний метод (для
розгляду цифрового театру в контексті специфіки його історичного розвитку); метод компаративного аналізу
(для виявлення спільних і відмінних рис онлайн-театру та цифрового театру); метод теоретичного узагальнення.
Наукова новизна. Досліджено особливості становлення і тенденції розвитку цифрового театру в умовах
сучасної інтернет-культури; уточнено поняття «цифровий театр» та «онлайн-театр»; виявлено основні
характеристики цифрового театру; введено до наукового обігу маловідомі матеріали про розвиток цифрового
театру. Висновки. Дослідження виявило, що цифровий театр характеризується: використанням цифрових
технологій як основи постановки; різноманітними підходами режисерів-постановників до використання
цифрових технологій в процесі реалізації авторського задуму, що забезпечує неповторність та унікальність
кожної вистави цифрового театру; високим рівнем імерсивності, що передбачає повне занурення та залучення
глядача в театральну дію; специфічною інтерактивністю (глядач впливає на розвиток сюжетної лінії);
відсутністю прив’язки до певного приміщення; можливістю залучення значної кількості глядачів (завдяки
інформаційно-комунікативним технологіям); активним поєднанням та творчим комбінуванням різноманітних
прийомів театрального та кіномистецтва, відеоігор та медіа-арту; доступністю для потенційного глядача.
Постановки цифрового театру, представлені в сучасній інтернет-культурі на різноманітних платформах для
проведення відеоконференцій та вебінарів, в соціальних мережах та ін. репрезентують експериментальні форми
штучної інтеграції традиційних елементів вистави у віртуальну реальність, нову естетику цифрового
театрального висловлення і, відповідно, зумовлюють трансформацію професійного інструментарію. Цифровий
театр, що перебуває нині на етапі становлення має потужний потенціал, що виникає на перетині театральності
та дигітальності.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to identify the peculiarities of the formation and the main trends of the development
of digital theatre in the context of the specifics of contemporary Internet culture. Research methodology. The structuralfunctional method (to summarise the theoretical and methodological foundations of the study of digital theatre in
contemporary Internet culture), the typological method (to determine the features of Internet culture), the diachronic
method (to consider digital theatre in the context of the specifics of its historical development), the method of comparative
analysis (to identify the common and distinctive features of online theatre and digital theatre); and the method of
theoretical generalisation have been applied. Scientific novelty. The peculiarities of the formation and trends in the
development of digital theatre in the context of modern Internet culture have been studied; the concepts of "digital theatre"
and "online theatre" have been clarified; the main characteristics of digital theatre have been revealed; little-known
materials on the development of digital theatre have been introduced into scientific circulation. Conclusions. The study
has revealed that digital theatre is characterised by: the use of digital technologies as the basis of the production; various
approaches of stage directors-producers to the use of digital technologies in the process of implementing the author's idea,
which ensures the uniqueness and originality of each digital theatre performance; a high level of immersion, which involves the full immersion and involvement of the viewer in the theatrical action; specific interactivity (the viewer affects
the development of the storyline); lack of binding to a specific venue; the possibility to attract a significant number of
viewers (thanks to information and communication technologies); active combination of various techniques of theatre
and film art, video games and media art; accessibility for potential viewers. Digital theatre performances presented in
contemporary Internet culture on various platforms for video conferencing and webinars, social networks, and so on
represent experimental forms of artificial integration of traditional elements of the performance into virtual reality, a new
aesthetics of digital theatrical expression and, accordingly, lead to the transformation of professional tools. Digital theatre,
which is currently in its infancy, has a powerful potential that arises at the intersection of theatricality and digitality.