Становлення і тенденції розвитку цифрового театру в сучасній інтернет-культурі

Abstract

Мета статті – виявити особливості становлення та основні тенденції розвитку цифрового театру в контексті специфіки сучасної інтернет-культури. Методологія дослідження. Застосовано структурно-функціональний метод (для узагальнення теоретико-методологічних засад дослідження цифрового театру в сучасній Інтернеткультурі), типологічний метод (для визначення особливостей Інтернет-культури), діахронний метод (для розгляду цифрового театру в контексті специфіки його історичного розвитку); метод компаративного аналізу (для виявлення спільних і відмінних рис онлайн-театру та цифрового театру); метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Досліджено особливості становлення і тенденції розвитку цифрового театру в умовах сучасної інтернет-культури; уточнено поняття «цифровий театр» та «онлайн-театр»; виявлено основні характеристики цифрового театру; введено до наукового обігу маловідомі матеріали про розвиток цифрового театру. Висновки. Дослідження виявило, що цифровий театр характеризується: використанням цифрових технологій як основи постановки; різноманітними підходами режисерів-постановників до використання цифрових технологій в процесі реалізації авторського задуму, що забезпечує неповторність та унікальність кожної вистави цифрового театру; високим рівнем імерсивності, що передбачає повне занурення та залучення глядача в театральну дію; специфічною інтерактивністю (глядач впливає на розвиток сюжетної лінії); відсутністю прив’язки до певного приміщення; можливістю залучення значної кількості глядачів (завдяки інформаційно-комунікативним технологіям); активним поєднанням та творчим комбінуванням різноманітних прийомів театрального та кіномистецтва, відеоігор та медіа-арту; доступністю для потенційного глядача. Постановки цифрового театру, представлені в сучасній інтернет-культурі на різноманітних платформах для проведення відеоконференцій та вебінарів, в соціальних мережах та ін. репрезентують експериментальні форми штучної інтеграції традиційних елементів вистави у віртуальну реальність, нову естетику цифрового театрального висловлення і, відповідно, зумовлюють трансформацію професійного інструментарію. Цифровий театр, що перебуває нині на етапі становлення має потужний потенціал, що виникає на перетині театральності та дигітальності.