Abstract:
Метою дослідження є висвітлення адаптацій традиційної китайської музичної культури у фортепіанній
музиці для виявлення її естетичного значення та особливостей у контексті розвитку фортепіанного мистецтва ХХ
ст. Методологія дослідження. В ході дослідження за допомогою використання методів культурно-історичного,
стильового аналізу, методів герменевтики та музикознавчого аналізу було встановлено, що до значимих факторів
«китайського стилю» можна віднести постійні методи композиторської роботи, які найбільш яскраво
проявляються на рівні мелодичного наповнення, ритмічної організації, гармонії, а також безпосередньо адаптації
тембрів характерних народних інструментів. Новизна дослідження полягає у тому, що вперше шляхи впливу
національного стилю на формування фортепіанної культури розглянуто з позицій адаптацій специфічних рис у
межах одної культури але при переході від національно-традиційного до авторського, композиторського
простору. Висновки. Форми адаптації національної культури у фортепіанному мистецтві Китаю, представлено
у таких елементах музичної мови, як специфіки мелодії (опори на пентатоніку), збереження ритмічної та
композиційної свободи відповідно до розгортання художнього образу, що закладено через програмність
музичного твору, а також у адаптації тембрів аутентичних музичних інструментів через можливості фортепіано.
Description:
The purpose of the study is to describe the ways of influence of the national musical tradition on the piano culture
of China. The emphasis is placed on highlighting the most specific components of music - melody, harmony, rhythm,
programmatic, and others - as immanent features of the national mentality from the standpoint of the genesis of the
twentieth century piano art. The purpose of the study is to highlight the adaptations of traditional Chinese musical culture
in piano music to reveal its aesthetic significance and features in the context of the development of the twentieth century
piano art. The scientific novelty is that for the first time the ways of influence of the national style on the formation of
piano culture are considered from the standpoint of adaptations of specific features within one culture but in the transition
from the national-traditional to the author's, composer's space. The research methodology employed cultural-historical
and stylistic analysis, as well as hermeneutics and musicological analysis. Through these methods, the study identified
that the key factors of the “Chinese style” encompass consistent approaches to composer work, prominently evident in
melodic content, rhythmic organisation, harmony, and direct incorporation of timbres from traditional folk instruments.
Conclusions. The forms of adaptation of national culture in the piano art of China during the 20th century are evident in
various elements of the musical language. These include the distinctive melodic characteristics, particularly the reliance
on the pentatonic scale, preservation of rhythmic freedom, and the form structure that incorporates the logical deployment
and development of artistic imagery through the programming of the musical work. Additionally, the adaptation is seen
in the specific use of timbres resembling authentic musical instruments and their characteristic melodic structures,
enriched through the capabilities of the piano.