Фортепіанний концерт Й.Н. Гуммеля h-moll op. 89 у контексті мистецтва моцартіанського «легкого» піанізму ХІХ сторіччя.

Хуан, Цзюньтао

Головна сторінка DSpace
→
Статті
→
Статті
→
Перегляд матеріалів

dc.contributor.author	Хуан, Цзюньтао
dc.date.accessioned	2023-09-08T09:07:06Z
dc.date.available	2023-09-08T09:07:06Z
dc.date.issued	2022
dc.identifier.citation	Хуан Цзюньтао. Фортепіанний концерт Й.Н. Гуммеля h-moll op. 89 у контексті мистецтва моцартіанського «легкого» піанізму ХІХ сторіччя // Мистецтвознавчі записки. 2023. Вип. 43. С. 194–199.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/5030
dc.description	The purpose of this research is to analyse J. Hummel's Third Piano Concerto from the perspective of Biedermeier's establishments of Restoration "light" pianism, which embodied the spiritual aspirations to preserve the Rococo savings in the context of the adoption of the secularised art of the New Vienna School. The research methodology is the intonation approach of B. Asafiev school in Ukraine, which has direct analogies to the principles of Chinese musicology (see works by Ma Wei, Wu Go Ling). The specifics of the methods of historical and descriptive, musicological analytical, cultural, stylistic comparative, and interdisciplinary methods constitute the specifics of the apparatus of researching the works of the named author. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time in Ukrainian and Chinese musicology, J. Hummel's Concerto is analysed in the light of the positions of Budermayer's "light play" pianism in continuation of the Mozartian line of piano creativity (according to the works of D. Androsova and L. Shevchenko) and in the development of the concept of neo-symbolism of post-avant-garde modernity according to O. Markova. Conclusions. J.N. Hummel's Piano Concerto h-moll op. 89 is marked by an impressive breadth of pianistic lyrical fioritura and the absence of theatrical drama, which corresponds to the instructions of Biedermeier, who tended to the ideal beginnings of worldview and religious humility of expression. The Concerto reproduces certain signs of Mozartian constructiveness (the second exposition with the soloist's theme, mainly the compensatory function of the orchestra), strophic expositionality that "blurs" sonata relations. The main thing is the dominant position of "piano lyricism" of ultra-fast finger movement, signs of waltzing, nocturnal, hymn-like themes in the presentation of themes that correspond to Biedermeier's mythological and religious settings, based on the crescendoing dramaturgy of increasing the intensity of movement from the beginning to the end of the concert cycle in a two-phase presentation of the energy flow in the spirit of early Christian liturgy, adopted by the salon style of Biedermeier.	uk_UA
dc.description.abstract	Метою даного дослідження виступає аналіз Третього фортепіанного Концерта Й. Гумеля в ракурсі бідермаєрівських установлень «легкого» піанізму епохи Реставрації, що втілив одухотворенні устремління на збереження заощаджень рококо в умовах прийняття секуляризованого мистецтва Нововіденської школи. Методологічною основою мистецтва виступає інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, що має безпосередні аналогії до установлень китайського музикознавства (див.роботи Ма Вей, Ву Голін, ін.). Конкретика методів історико-описового, музикознавчого аналітичного, культурологічного, стильового компаративу, міждисциплінарного складають специфіку апарату дослідження творчості названого автора. Наукова новизна роботи виявляється в тому, що вперше в українському і китайському музикознавстві аналізується Концерт Й. Гуммеля у світлі позицій будермаєрівського піанізму «легкої гри» у продовження моцартіанської лінії фортепіанної творчості (за роботами Д. Андросової і Л. Шевченко) і в розвиток концепції неосимволізму поставангардної сучасності за О. Марковою. Висновки. Фортепіанний концерт Й.Н. Гуммеля h-moll op. 89 відзначений вражаючою широтою піаністичної ліричної фіоритурності і відсутністю театрального драматизму, що відповідає настановам бідермаєра, що тяжів до ідеальних початків світобачення і релігійної сумирності вираження. В Концерті відтворені певні ознаки моцартіанської конструктивності (друга експозиція з темою соліста, переважно компенсативна функція оркестру), строфічною експозиційністю, що «розмиває» сонатні відносини. Головне – панівне положення «клавірного ліризму» надшвидкої пальцевої рухливості, ознаки вальсовості, ноктюрновості, гімнічності в поданні тем, що відповідають міфологічно-релігійним налаштуванням бідермаєра, який ґрунтується на крещендующій драматургії набирання інтенсивності руху від початку до кінця концертного циклу у двофазовому поданні енергетичного потоку у дусі ранньохристиянської літургіки, прийнятої салонністю бідермаєра.	uk_UA
dc.language.iso	uk_UA	uk_UA
dc.subject	музичний стиль	uk_UA
dc.subject	музичний жанр	uk_UA
dc.subject	концерт	uk_UA
dc.subject	фортепіанне моцартіанство	uk_UA
dc.subject	піанізм	uk_UA
dc.subject	«легкий» піанізм	uk_UA
dc.title	Фортепіанний концерт Й.Н. Гуммеля h-moll op. 89 у контексті мистецтва моцартіанського «легкого» піанізму ХІХ сторіччя.	uk_UA
dc.title.alternative	J.N. Hummel’s Piano Concert h-moll op. 89 in the Context of Mozart’s Nineteenth-Century “light” pianism	uk_UA
dc.type	Article	uk_UA