Abstract:
Стаття присвячена проблемі вивчення умов розвитку музичної культури Китаю, зокрема створенню
моделі опери ХХ століття, як наслідку синтезу мистецтв «Схід-Захід». Метою цієї статті є спроба визначити
складові моделі опери та зазначити передумови її створення. Методологічною основою стали герменевтично-компаративний метод, що дозволяє вивчати модель китайської опери відповідно до умов історичного розвитку
музичної культури, а також загально-наукові методи аналітичного та історично-описового змісту, що
формували у тому числі методологічні засади прийнятих до дослідження мистецтвознавчої та культурологічної
галузі для пізнання закономірностей та узагальнень відповідно до визначення популярності моделі опери ХХ
ст. у китайській культурі. Наукова новизна полягає у універсалізації підходів до синтезу мистецтві у контексті
«Схід-Захід» та вивченні особливостей побутування вокально-сценічного мистецтва Китаю як складової
політичної програми розвитку країни, як носія ідеології. Висновки. Визначено, що виконавська традиція та
функціонування вокально-сценічного мистецтва у Китаї має синтетичний характер, який оформився у ХІХ ст.,
але активності дістався у ХХ ст. Поняття моделі опери увійшло у обіг як зразкова складова вокально-сценічного
мистецтва, що відбивала політичні погляди, а також була носієм ідеології країни. Створення низки опер за
одним зразком не стало обмеженням розвитку китайської музичної культури, а навпаки створило умови для
формування повністю індивідуального, унікального національного жанру, який втілився у різновиді опери-моделі з її численні експериментами, але водночас окремі її ініціативи були дистильовані й навіть канонізовані
до семантичних одиниць, виконавських практик і норм музичної структури.
Description:
The article is devoted to the problem of studying the conditions of development of musical culture in China, in
particular, the creation of the twentieth-century model opera, as a result of the synthesis of the East-West arts. The
purpose of this article is to determine the components of the opera model and to indicate the prerequisites for its
creation. The research methodology is based on the use of the hermeneutic-comparative method, which allows
studying the model of Chinese opera in accordance with the conditions of the historical development of musical culture,
as well as general scientific methods of analytical and historical-descriptive content, which formed, among other things,
the methodological foundations of the art and cultural studies accepted for the study to understand the patterns and
generalisations in accordance with the definition of the popularity of the twentieth-century opera model in Chinese
culture. The scientific novelty lies in the universalisation of approaches to the synthesis of art in the East-West context
and the study of the peculiarities of the existence of vocal and stage art in China as a component of the country's political
programme of development and as a carrier of ideology. Conclusions. It has been determined that the performing
tradition and functioning of vocal and stage art in China has a synthetic character, which took shape in the 19th century,
but became active in the 20th century. The concept of a model opera came into use as an exemplary component of vocal
and stage art that reflected political views and was also a carrier of the country's ideology. The creation of a number of
operas based on the same model did not limit the development of Chinese musical culture, but rather created the
conditions for the formation of a completely individual, unique national genre, which was embodied in a kind of model
opera with its numerous experiments, but at the same time, some of its initiatives were distilled and even canonised into
semantic units, performance practices, and norms of musical structure.