Генеза синкретичної природи українського мюзиклу

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати становлення й процес розвитку мюзиклу та визначити його синкретичну природу. Методологія дослідження. Застосовано метод системного аналізу генези мюзиклу та його синкретичної природи; аксіологічний метод дав можливість узагальнити місце і роль мюзиклу у видовищній культурі українців; емпіричний метод базується на дослідженні тенденцій розвитку та застосуванні новітніх практик у вітчизняних мюзиклах. Наукова новизна полягає у загальному окресленні генези мюзиклу, сучасного стану жанру українського мюзиклу як цілісної культурної моделі та узагальненні синкретичної природи мюзиклу, яка виходить за рамки усталених сценічних канонів. Висновки. Генеза мюзиклу як жанру пов'язана з процесом постійного синкретизму різних жанрів сценічного мистецтва, а також естради, кінематографу, сучасних технологій та знаходиться у безупинному пристосуванні до будь-яких змін в соціумі та в системі його цінностей. Сучасні режисери та продюсери намагаються синкретизувати в мюзиклі якомога більше різних видів й жанрів мистецтв, поєднати циркові елементи, сучасні технології, соціальні мережі, щоб створити унікальний сценічний продукт, максимально розширити межі жанру, в якому власне і розкривається синкретична природа сучасного мюзиклу. Отже, можна констатувати, що мюзикл через його синкретичну природу відображає систему цінностей, яка співвідноситься з цінностями переважної частини суспільства.