Abstract:
Метою статті є висвітлення жанру фортепіанного ансамблю у культурно-історичному дискурсі у процесі
його становлення та розвитку. Завданням дослідження є спроба прослідкувати поступовість динаміки жанру
відповідно до історичного процесу; виявлення основних модифікацій у жанрі ансамблю та опанування його
еволюції. Методологічною базою дослідження становлять концептуальні положення теорії жанру; основні
положення системно-аналітичного, мистецтвознавчого, історичного та компаративного підходів як
методологічного базису вивчення ансамблевих жанрів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому,
що вперше в українському музикознавстві зроблено спробу систематизувати динаміку розвитку жанру
фортепіанного ансамблю у контексті його змістового та кількісного наповнення відповідно до інструментально-кількісного складу а також прослідковано еволюцію жанру фортепіанного ансамблю в єдності монотембрової та
багатоклавірної модифікацій. Висновок. Результатом дослідження стала чітко вибудована система
функціонування ансамблевого виконавства з урахуванням його соціально-культурного значення відповідно до
історичного континууму його існування. Зазначено, що у XX столітті, фортепіанний дует (ансамбль для одного і
для двох фортепіано в чотири руки) став провідним жанром фортепіанного ансамблювання. Саме такі дуети (з
запереченням явного лідера) переважають на професійній дуетній сцені у XX столітті. Спостерігається прагнення
авторів до зрівнювання партій у образному, технічному та тематичному відношенні. Зазначено специфічні риси
різних видів фортепіанних ансамблів, виявлено специфіку їх змістового навантаження.
Description:
The purpose of the article is to highlight the piano ensemble genre in the cultural and historical discourse in the
process of its formation and development. The research is aimed to trace the gradual dynamics of the genre in accordance
with the historical process; to identify the main modifications in the ensemble genre and mastering its evolution. The
research methodology is the conceptual provisions of the genre theory; the main provisions of system-analytical, art
historical and comparative approaches as a methodological basis for the study of ensemble genres. The scientific novelty
of the results obtained lies in that for the first time in Ukrainian musicology an attempt has been made to systematise the
dynamics of the development of the piano ensemble genre in the context of its substantive and quantitative content in
accordance with the instrumental and quantitative composition. The evolution of the piano ensemble genre in the unity
of mono-timbral and multi-clavier modifications has been traced. Conclusion. The result of the study is a clearly
structured system of ensemble performance, taking into account its socio-cultural significance in accordance with the
historical continuum of its existence. It is noted that in the XX century, the piano duet (ensemble for one and two pianos
in four hands) became the leading genre of piano ensemble performance. It is these duets (with the denial of a clear leader)
that dominate the professional duet scene in the twentieth century. There is a tendency of the authors to equalise the parts
in figurative, technical, and thematic terms. The specific features of different types of piano ensembles are noted, and the
specificity of their content load is revealed.