Abstract:
Мета роботи. Розглянути та надати відповідну характеристику сфері режисерської діяльності як парадигми
цілісної творчої системи, висвітлити її художньо-естетичну доцільність та визначити роль у праксеологічних
установчих процесах сценічної майстерності. Методологія дослідження полягає у застосуванні
функціонального методу для розгляду синтезу пізнавальних сенсів, прагматичних характерних ознак,
класифікаційних орієнтирів фаху професії; системного методу для інтерпретації і цілісного розгляду
концептуально-структурної діяльності режисера як парадигми сценічного мистецтва; мистецтвознавчого методу
для висвітлення режисерської діяльності як феномена критичного тлумачення художнього твору у творчому
процесі над театральною формою; аксіоматичного методу для узагальнення сталих уявлень творчої діяльності
майстра режисури, її рівня доцільності та ступеню художньої цінності; методу моделювання для визначення
еталону, взірця оптимальної системи конструювання якісної режисерської діяльності у поетапному творінні
сценічної постановки; аналітичного методу для аналізу сутності відповідного спектру змістовності, мистецьких
здобутків та ефективності творчої майстерності спеціаліста театрального дієтворення. Новизна дослідження
полягає у комплексному аналізі репродуктивності режисерської діяльності, якості професійних знань і
здібностей, ступеню ефективності кваліфікаційних вимог. Висновки. Питання дослідження наявності в
українській театральній творчості двох повноцінних художніх принципів в режисурі: режисурі так званого
кореня і режисурі результату залишається відкритим, бо не скорегована думка, що характерне і цінне в
режисерській діяльності українських театрів, недостатньо проаналізовано все те, що містить в собі парадигму
головних тенденцій сценічної творчості режисерів. Хоча багата й невичерпна скарбниця практичного досвіду
українських майстрів режисури складає фундаментальне підґрунтя для аналітичного дослідження, яке й створить
відповідну науково-теоретичну думку щодо всебічного визначення змістовності всіх критеріїв ідентифікації
режисерської діяльності, формат особливих здібностей, ступінь обдарованості та діапазон талановитості
режисера-професіонала сценічного мистецтва.
Description:
The purpose of the article is to consider and provide an appropriate description of the sphere of directing as a
paradigm of an integral creative system, to highlight its artistic and aesthetic feasibility and to determine its role in the
praxeological establishing processes of stage mastery. The research methodology is to use the functional method to
consider the synthesis of cognitive meanings, pragmatic characteristics, classification guidelines of the profession. The
systematic method is applied to interpret and holistic consider the conceptual and structural activity of the director as a
paradigm of the stage art. The art history method helped highlight the directing activity as a phenomenon of critical
interpretation of an artistic work in the creative process over the theatrical form. The axiomatic method is used to
summarise the established ideas of the creative activity of a master director, its level of expediency and degree of artistic
value. The modelling method helped determine the standard, the model of the optimal system for constructing a quality
directing activity in the phased creation of a stage production. The analytical method is applied to analyse the essence of
the relevant spectrum of content, artistic achievements and effectiveness of the creative skills of a theatre production
specialist. The novelty of the research lies in a comprehensive analysis of the reproductive capacity of directors, the quality of professional knowledge and abilities, and the degree of effectiveness of qualification requirements.
Conclusions. The question of studying the presence of two full-fledged artistic principles in directing in Ukrainian theatre:
directing the so-called root and directing the result remains open, because the opinion of what is characteristic and
valuable in the directorial activity of Ukrainian theatres has not been corrected. Everything that contains the paradigm of
the main trends in the stage creativity of directors has not been sufficiently analysed. Although the rich and inexhaustible
treasure trove of practical experience of Ukrainian directors forms the fundamental basis for an analytical study that will
create an appropriate scientific and theoretical opinion on the comprehensive definition of the content of all criteria for
identifying directorial activity, the format of special abilities, the degree of giftedness and the range of talent of a director-professional of stage art is to be studied.