Метаморфози камерно-вокального циклу в творчості М. Шуха (на прикладі медитативного дійства «Пісні весни»)

Abstract

Мета дослідження – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Пісень весни» М. Шуха в річищі еволюційних шляхів розвитку камерно-вокального циклу у ХХ столітті. Методологічною базою роботи є інтонаційний підхід у музикознавстві, а також історико-культурологічний та міждісціплінарний підході, що дозволяють дослідити особливості еволюції камерно-вокального циклу в культурі постмодерну, зокрема, в «Піснях весни» М. Шуха. Наукова новизна роботи обумовлена її аналітичним ракурсом, що враховує не тільки специфіку буття вокального циклу в культурі кінця ХХ століття, але й особливості їх відтворення в «Піснях весни», визначених автором як «медитативне дійство», сформоване на перетині культурно-історичних традицій Сходу і Заходу. Висновки. Вокально-інструментальний цикл «Пісні весни» М. Шуха, жанр якого сам композитор визначив як «медитативне дійство», поєднав в собі духовні настанови культур Сходу і Заходу. Перше є очевидним в поетичній основі твору, що апелює до стародавньої китайської поезії та її орієнтальних образів-символів («яшмова флейта»), в той час як західна традиція виявляється в пост модернових метаморфозах поетики камерно-вокального циклу, що в даному разі зближується з містеріально-медитативним видовищем. Позначений жанровий синтез циклу М. Шуха обумовлює й новацій підхід автора до його виконавського складу, в якому об’єднані в поліфонічне ціле соло сопрано, флейта та низка ударних інструментів, тембральність яких відтворює орієнтальний (китайський) колорит цього опусу (там-там, дзвоники, трикутник, бонго, вібрафон та ін.). Доповнює цей темброво-поліфонічний ансамбль також партія чтиці, що виразно промовляє значну частину поетичного тексту. Провідна ідея твору, що має єдину пентатонну інтонаційну основу, виявляється в кінцевому підсумку сконцентрованою також на ідеї внутрішнього духовного преображення людини через споглядання весни та її ознак, наповнених глибоким символічним змістом.