«Дві легенди» для фортепіано  пізнього періоду творчості Ф. Ліста в річищі  духовно-естетичних поглядів композитора

Бейник, Євгенія Вадимівна

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

«Дві легенди» для фортепіано пізнього періоду творчості Ф. Ліста в річищі духовно-естетичних поглядів композитора

Бейник, Євгенія Вадимівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/5117

Date: 2023

Abstract:

Мета дослідження. Дослідити поетико-інтонаційні особливості «Двох легенд» для фортепіано у річищі духовних пошуків та виявити композиційні орієнтири Ф. Ліста, спрямовані на втілення поемності неантитетичного наповнення. Методологія дослідження обумовлена використанням історико-логічного, аналітичного, культурологічного, герменевтичного, компаративного методів, продемонстрованих у працях Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, О. Рощенко, О. Сокола – представників інтонаційного підходу Б. Асаф’єва в Україні. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному культурознавстві виділена конкретика духовних ідей Ф. Ліста за їх втіленням у названих фортепіанних духовних творах пізнього періоду творчості композитора, відзначеного наближенням до символістських засад мислення. Висновки. Аналіз символіко-значеннєвого навантаження музики «Двох легенд» для фортепіано Ф. Ліста показав, що за вибором програмного сюжету твори є життєписами образів святих Франциска Ассізького (ХІІІ ст.) і його послідовника Франциска з Паоли (XV cт.), які презентували найбільш наближене до візантійського православ’я виявлення містицизму й естетизму в католицтві. В композиційному рішенні суттєві монодійні речитативи (тема-образ Франциска Ассізького в «Першій легенді»), мотив Хреста в контексті програми набувають тлумачення як старохристиянської сповідальності. Виділяється також тonus peregrinus у лейтмотиві святого Франциска у «Другій легенді», засвідчуючи наслідування старої літургіки провізантійського походження. Композиційно така поемність, що утверджує Божественну єдність світу, у даному разі – це подання форми, позбавленої тематичної антитетичності. У своїх духовних творах Ліст звертається до двочастинності неконтрастних зіставлень, які моделюють композиційні першолітургійні ознаки.

Description:

The purpose of the study is to investigate the poetic and intonation features of “Two Legends” for the piano in the context of spiritual search and to reveal the compositional guidelines of F. Liszt, aimed at embodying the poetry of non-antithetical content. The research methodology is determined by the use of historical-logical, analytical, cultural, hermeneutic, comparative methods, as presented in the works of representatives of the intonation approach of B. Asafiev in Ukraine – in the works of D. Androsova, O. Markova, O. Muravska, O. Roschenko, and O. Socol. Scientific novelty. For the first time in domestic cultural studies, the specifics of F. Liszt's spiritual ideas are highlighted according to their presentation in the named piano spiritual works of the late period of the composer's work, marked by his approach to the symbolic principles of thinking. Сonclusions. The analysis of the symbolic meaning of the music of F. Liszt's “Two Legends” for piano showed that these are works based on the choice of the program plot – life descriptions of the images of the Saints – Francis of Assisi (XIII century) and the follower of the first Francis of Paoli (XV century), who represented the closely related to Byzantine Orthodoxy, the discovery of mysticism and aestheticism in Catholicism. In the compositional solution, monophonic recitatives (the theme-image of Francis of Assisi in the First Legend), the motif of the Cross, which in the context of the program acquires an interpretation in the aspects of the Old Christian confession, are essential. The tonus peregrinus in the leitmotif of St. Francis in “Second Legend” also stands out, testifying to the imitation of the old liturgy of Byzantine origin. Compositionally, this poetry affirms the Divine unity of the world, in this case it is a presentation of a form devoid of thematic antitheticity. In his spiritual works, Liszt turns to the two-part nature of non-contrasting juxtapositions, which model compositional primary liturgical features.

Show full item record