«Куявська фантазія» В. Малішевського в річищі духовно-етичних настанов польського національного відродження першої половини ХХ століття

Abstract

Мета дослідження – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Куявської фантазії» В. Малішевського в річищі ідей польського національного відродження, актуалізованих у 20-30-ті роки ХХ століття. Методологія роботи спирається на інтонаційну концепцію музики в ракурсі інтонаційно-стилістичного, етимологічного аналізу. Суттєвими для роботи виявилися аналітико-музикознавчий, жанрово-стильовий і міждисциплінарний підходи, що дали змогу виявити та дослідити жанрово-інтонаційну природу «Куявської фантазії» В. Малішевського та її співвідносність з ідеями польського національного відродження на початку ХХ століття. Наукова новизна роботи визначена її аналітичним ракурсом, що враховує як жанрово-стильову специфіку творчості В. Малішевського, так і її співвіднесеність з історичними реаліями польського національного державотворення та репрезентації його ідей в культурі та музиці першої половини ХХ століття. Висновки. В. Малішевський – видатний композитор, педагог, чия багатогранна діяльність стала блискучим втіленням особистісного ренесансного енциклопедизму та творчого універсалізму на тлі органічного синтезу слов’янських культур, ґенеза якого сходила до духовно-національних та релігійно-етичних настанов Речі Посполитої. Останні набули актуальності у період відновлення польської державності (1918) на тлі ідей прометеїзму. «Куявська фантазія» В. Малішевського, що поєднала в собі жанрові ознаки фантазії, сюїти та концерту, стала художнім втіленням провідних ідей свого часу, символічно спрямованих до прадавніх настанов слов’янського світу та польської державності, що виявляється і в програмному звертанні до образу Куявії як давньопольського регіону; і до етимологічної спорідненості назви цих земель з прадавньою Куявією, співвідносними зі стародавніми українськими територіями та Києвом. «Куявська фантазія», з одного боку, ретельно відтворює жанрову палітру куявяка і як регіонального танцю-сюїти, і як зразка польської танцювальної культури взагалі. З іншого боку, показовим є долання композитором суто прикладної ролі цього танцю, що демонструє кодовий розділ твору, який набуває ознак величного гімну відродженій Батьківщині.