Академізм у монументальному живописі Києво-Печерської лаври в кінці ХІХ – на початку ХХІ століття

Abstract

Мета статті – ввести в науковий обіг, атрибутувати композиції сучасного академічного монументального живопису в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, дослідити їхній генезис. Методологія дослідження полягає в комплексному застосуванні історико-культурного, мистецтвознавчого, діахронного аналізу, емпіричного спостереження. Наукова новизна роботи. Введено в науковий обіг матеріали обстеження та пропозиції з реставрації (1998) композицій академічного стінопису кінця ХІХ – початку ХХ ст. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. Введено в науковий обіг академічний монументальний живопис Успенського собору ХХІ ст. Виконано його атрибуцію. Введені в науковий обіг імена художників і деталізовано, хто з них є автором проєкту, хто писав святі зображення і хто – орнаменти. Визначено датування композицій у різних компартиментах собору і техніку їхнього виконання. Розкриті основні тематико-сюжетні лінії. Досліджено тематичний, сюжетний, іконографічний, декоративний, колористичний зв’язок нового академічного стінопису з розписами межі ХІХ–ХХ ст. та з архівними візуальними джерелами. Проаналізовано схожість і різницю академічних композицій 1897–1901 рр. та 2018–2022 рр. Розкрито принцип формування колориту сучасних академічних розписів. Висновки. У сучасній декорації Успенського собору Києво-Печерської лаври живопис академізму (1897–1901) представлений в апсиді південної нави (дяиконнику). У цьому компартименті були реставровані автентичні фрагменти академічних композицій, за архівними фото відроджена система розписів, до неї введені деякі нові академічні композиції. Розписи виконали художники на чолі з Олександром Пашковським у 2018–2019 рр. Вони ж виконали нові розписи в академічній традиції у вівтарі приділу апостола Андрія Первозваного та в південній частині хорів у 2020–2021 рр. У північній частині хорів виконання розписів було розпочато, а потім призупинено у 2022 р. У комплексі нових розписів художники цитують повністю або частково композиції межі ХІХ–ХХ ст., використовуючи архівні фото. Розписи виконані в мішаній техніці: святі зображення – олією, орнаменти – акриловими фарбами. За технікою вирізняється композиція «Похвала Богородиці» – полотно, олія. У сучасному трактуванні цитовані композиції можуть зберігати або змінювати первинну локацію. Колорит нових розписів формується на основі фрагментів автентичних композицій. Як і в розписах 1897–1901 рр., значну частину декорації займають стилізовані орнаменти. Новий і первинний живопис поєднують спільні академічні засади образотворчої мови, іконографічні та колірні засади, тематико-сюжетні лінії. Спільними головними тематичними лініями є: Богородична тема, тема Страшного суду, утвердження християнства на теренах Давньої Русі, образи святих Давньої Русі і святих, пов’язаних з Києво-Печерською лаврою