Феномен режисури Ромео Кастеллуччі: естетика метатеатральної форми руйнування

Abstract

Мета статті – виявити особливості естетичного театрального коду італійського режисера Ромео Кастеллуччі. Методологія дослідження. Застосовано метод аналізу та синтезу, історичний метод, метод системного, жанрово-стильового та мистецтвознавчого аналізу. Наукова новизна. Досліджено особливості театральної режисури італійського режисера кінця ХХ – початку ХХІ ст. Р. Кастеллуччі у контексті його діяльності в театральній компанії «Societas Raffaello Sanzio»; на основі мистецтвознавчого аналізу постановок Р. Кастеллуччі виявлено естетичний театральний код майстра; проаналізовано концепцію «руйнівного театру» Р. Кастеллуччі, крізь призму нівелювання усталених кодів класичної драми. Висновки. Загадкові вистави в постановці італійського режисера Ромео Кастеллуччі понад кілька десятиліть захоплюють глядача. Майстер створює унікальні живі картини, які зазвичай засновані на класичних та релігійних темах і закликають тектонічні, стихійні сили – вражаючі візуальні ефекти зазвичай супроводжуються органічними звуковими ландшафтами, а іноді розгортаються в квазімістичній тиші. Методологія роботи режисера та його система уявлень формують унікальну і динамічну естетичну мову. Р. Кастеллуччі переслідує метатеатральну форму руйнування, через яку тіло, текст, звук, наратив і мова піддаються стійкій декомпозиції, що руйнує звичні очікування глядачів щодо того, що побачити та відчути в театрі. Естетичний театральний код режисера базується на: тілесній екстремальності актора; дивному звуковому світі і своєрідному використанні драматичного мовлення (наприклад, незрозумілі слова, страхітливі звуки, шепіт, дихання, крики та ін.); присутність справжніх тварин, які видають природні звуки на сцені театру; машини використовуються як скульптурні об’єкти з символічним значенням.