Abstract:
Мета статті – виявити особливості творчої діяльності одного з провідних представників театральної
режисури «фламандської хвилі» Люка Персеваля. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод,
метод типологічного, мистецтвознавчого, жанрово-стильового та образно-стилістичного аналізу, завдяки яким
виявлено і структуровано авторські підходи та методологію режисури Л. Персеваля, а також метод
теоретичного узагальнення. Наукова новизна. Досліджено творчу діяльність одного з провідних режисерів
європейського театру кінця ХХ – перших двох десятиліть ХХІ ст. Л. Персеваля; проаналізовано естетику
театральної режисури Л. Персеваля крізь призму концепції постдраматичного театру; розглянуто метафоричні
образи та їх місце в візуальному тексті вистави на прикладі постановок «Отелло» В. Шекспіра та «Чорно-жовто-червона трилогія: мандрівка в європейське серце пітьми» (альтернативна назва «Сум Бельгії») С. Хіна.
Висновки. Театральна режисура Л. Персеваля, художнє мислення якого формувалося в атмосфері
фламандської театральної культури і відображає всі її особливості, характеризується активними пошуками
вишуканих символічних форм втілення вищої єдності всього живого. Режисер осмислює сучасність крізь
призму минулого, здійснює спробу висвітлити глибокі суперечності сучасного соціокультурного простору в
процесі створення системи творчих відображень, складної гри естетики сучасного постдраматичного театру та
узагальнення різноманітних культурних нашарувань і актуальних для людині ХХІ ст. тем у містких метафорах.
Л. Персеваль осмислює проблематику місця і часу, природи, життя, свободи, незалежності, складнощі життя і
природних розбіжностей, явища і трагедії, що вражають людину. Власне ставлення, внутрішні переживання та
глибинні почуття режисер виражає за допомогою метафоричних символів, що складають сутність його творчої
манери. Особливістю режисерської лексики Л. Персеваля є пошуки метафоричних способів сценічного
вираження складного психологічного змісту постановок, у процесі дослідження головних суперечностей
людської особистості, що посилюють пластику оновленого мінімалістичного сценічного простору вистави.
Description:
The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the creative activity of one of the leading
representatives of theatre directing of the "Flemish wave" Luk Perceval. Research methodology. The analytical
method, the method of typological, art history, genre-stylistic, and figurative-stylistic analysis was used, thanks to
which the author's approaches and the methodology of L. Perceval's direction were revealed and structured, as well as
the method of theoretical generalisation. Scientific novelty. The creative activity of one of the leading directors of the
European theatre at the end of the 20th century and the first two decades of the 21st century was studied. L. Perceval; the aesthetics of L. Perceval's theatrical direction are analysed through the prism of the concept of post-dramatic theatre;
metaphorical images and their place in the visual text of the play are considered, using the example of the productions
of "Othello" by W. Shakespeare and "Black-Yellow-Red Trilogy: Journey to the European Heart of Darkness"
(alternative name "Belgium Sorrow") by S. Khin. Conclusions. Theatrical direction of L. Perceval, whose artistic
thinking was formed in the atmosphere of Flemish theatre culture and reflects all its features, is characterised by an
active search for exquisite symbolic forms of the embodiment of the highest unity of all living things. The director
interprets modernity through the prism of the past, makes an attempt to highlight the deep contradictions of the modern
socio-cultural space in the process of creating a system of creative reflections, the complex play of aesthetics of modern
post-dramatic theatre and generalising various cultural layers and topics relevant to people of the 21st century in
comprehensive metaphors. L. Perceval comprehends the problems of place and time, nature, life, freedom,
independence, the complexities of life and natural contradictions, phenomena and tragedies that strike a person. The
director expresses his own attitude, inner experiences and deep feelings with the help of metaphorical symbols that
make up the essence of his creative manner. A feature of L. Perceval's directorial vocabulary is the search for
metaphorical ways of stage expression of the complex psychological content of productions, in the process of
researching the main contradictions of the human personality, which enhance the plasticity of the updated minimalist
stage space of the performance.