Abstract:
Мета статті полягає у висвітленні основних змістовних елементів ціннісного координатного підходу який,
у свою чергу, може розглядатися як об’єднавчий філософський та природничо-науковий принцип бачення
сутності свідомості у зв’язку з визнанням необхідності розширення меж її дослідження а також однозначно
виявляє ціннісний характер і діалектику взаємодії її структурних векторів ( координат) як способу утворення
внутрішнього досвіду або складної проблеми свідомості за формулюванням Девіда Чалмерса. Методологією
даної статті є, крім універсального загальнофілософського методу діалектики, культурологічного,
аксіологічного, історичного і компаративного підходів і сам заявлений в назві координатний підхід, сутність та
напрямки застосування якого розкриваються в поданих в тексті джерелах та в самому тексті статті. Наукова
новизна полягає у визначенні, обґрунтуванні та викладі основних положень ціннісного координатного підходу,
який виявляє діалектику взаємодії його структурних векторів ( координат) як способу утворення внутрішнього
досвіду що може бути використано як теоретичний фундамент формування альтернативної моделі свідомості.
Висновки У статті обгрунтовано розуміння супервентності як певної відповідності між процесами в мозку з
гранично широким розумінням феномену самої свідомості який, все ж таки, є непрозорим. Означена непрозорість
постає наслідком абсолютизації пізнавальної осі ціннісних координат. Водночас, з урахуванням історичної
гносеологічної динаміки, сучасне поле поширення свідомості у її цілісності крім гносеологічного виміру,
домінуючого у самій людині, має включати моральну та естетичну координати. Саме у цьому полягає сутність
координатного підходу. Тобто, для розуміння свідомості взагалі, чого власне і намагається досягти людина, її
супервентність на мозку має враховувати її специфіку у людській формі. Прийняття означеного підходу базується
на розумінні розподілу енергії в картині людського сприйняття у вигляді ціннісної, психічної, культурної та
фізичної. При чому чим ближче людина сучасного типу знаходиться на координатній осі до описування образу
реальності у свідомості у вимірі ціннісної енергії тим більш абстрактною, тобто насиченою енергетикою
умоглядних смислів стає картина самої реальності, але саме це і є умовою вільної взаємодії цих смислів у
людській свідомості. Базуючись на ідеї координатного підходу дія ціннісної енергії на сцені свідомості
особистості в кожному індивідуальному випадку є визнанням унікальної динамічної єдності поля внутрішнього
досвіду (важка проблема свідомості) та збігу з ним у фокусі самосвідомості самої людини на межі її зовнішнього
сприйняття. На цій єдиній межі і відбувається по-перше- формування картини світу кожної індивідуальності, по-друге, відбувається спроба втручання способом людського пізнання суто з позицій гносеологічної координати у
формування прозорої моделі бачення свідомості як такої - тобто несвідома спроба викривленого узагальнення
картини свідомості в гносеологічній парадигмі і, нарешті по третє-трансформація реального потоку ціннісної
енергії у двох напрямках- внутрішньому і зовнішньому. В результаті перетину зовнішнього і внутрішнього потоків
енергії або збагачується і розширюється шукана картина внутрішнього досвіду, тобто сцена свідомості, або, якщо це
виплеск трансформованої ціннісної енергії на ззовні, відбувається зустріч з діючими чинниками сцени свідомості –
зовнішнім світом, де вже сам потік енергії постає у формі явищ фізичного світу. У такому вигляді свідомість
вивчається (і кожного разу все глибше деталізується) традиційною наукою.
Description:
The purpose of the article is to highlight the main substantive elements of the value coordinate approach, which,
in turn, can be regarded as a unifying philosophical and natural science principle of seeing the essence of consciousness in connection with the recognition of the need to expand the boundaries of its study and also unambiguously reveals the
value character and dialectic of interaction of its structural vectors (coordinates) as a way of forming inner experience or
a hard problem of consciousness, as formulated by David Chalmers. The research methodology is, in addition to the
universal general philosophical method of dialectics, cultural, axiological, historical and comparative approaches, the
coordinate approach itself, which is stated in the title, the essence and directions of application of which are revealed in
the sources cited in the bibliography sources and in the text of the article. The scientific novelty lies in the definition,
substantiation, and presentation of the main provisions of the value coordinate approach, which reveals the dialectic of
interaction of its structural vectors (coordinates) as a way of forming inner experience that can be used as a theoretical
basis for the formation of an alternative model of consciousness. Conclusions. The article substantiates the understanding
of supervenience as a certain correspondence between processes in the brain with an extremely broad understanding of
the phenomenon of consciousness itself, which is nevertheless opaque. This opacity is the result of the absolutisation of
the cognitive axis of value coordinates. At the same time, taking into account the historical epistemological dynamics,
the modern field of consciousness in its integrity, in addition to the epistemological dimension dominant in the human
being, should include moral and aesthetic coordinates. This is the essence of the coordinate approach. That is, in order to
understand consciousness in general, which is what a human being is trying to achieve, its supervenience on the brain
must take into account its specificity in the human form. The adoption of this approach is based on an understanding of
the distribution of energy in the picture of human perception in the form of value, mental, cultural and physical energy.
Moreover, the closer a modern person is on the coordinate axis to describing the image of reality in the mind in terms of
value energy, the more abstract, that is saturated with the energy of speculative meanings, the picture of reality itself
becomes, but this is precisely the condition for the free interaction of these meanings in the human mind. Based on the
idea of the coordinate approach, the action of value energy on the stage of the individual's consciousness in each individual
case is a recognition of the unique dynamic unity of the field of inner experience the hard problem of consciousness and
the coincidence with it in the focus of the person's self-consciousness on the verge of their external perception. On this
single boundary, first, the formation of a picture of the world of each individual occurs. Second, there is an attempt to
interfere with the method of human cognition purely from the standpoint of the epistemological coordinate in the
formation of a transparent model of seeing consciousness as such – that is, an unconscious attempt to distort the picture
of consciousness in the epistemological paradigm. Finally, the transformation of the real flow of value energy in two
directions – internal and external. As a result of the intersection of external and internal energy flows, the desired picture
of inner experience is either enriched and expanded, namely the scene of consciousness, or, if it is an outpouring of
transformed value energy to the outside, there is a meeting with the active factors of the scene of consciousness – the
outside world, where the energy flow itself appears in the form of phenomena of the physical world. In this form,
consciousness is studied (and each time it is more and more deeply detailed) by traditional science.