Методологія ціннісного координатного підходу в моделі альтернативного розуміння свідомості

Abstract

Мета статті полягає у висвітленні основних змістовних елементів ціннісного координатного підходу який, у свою чергу, може розглядатися як об’єднавчий філософський та природничо-науковий принцип бачення сутності свідомості у зв’язку з визнанням необхідності розширення меж її дослідження а також однозначно виявляє ціннісний характер і діалектику взаємодії її структурних векторів ( координат) як способу утворення внутрішнього досвіду або складної проблеми свідомості за формулюванням Девіда Чалмерса. Методологією даної статті є, крім універсального загальнофілософського методу діалектики, культурологічного, аксіологічного, історичного і компаративного підходів і сам заявлений в назві координатний підхід, сутність та напрямки застосування якого розкриваються в поданих в тексті джерелах та в самому тексті статті. Наукова новизна полягає у визначенні, обґрунтуванні та викладі основних положень ціннісного координатного підходу, який виявляє діалектику взаємодії його структурних векторів ( координат) як способу утворення внутрішнього досвіду що може бути використано як теоретичний фундамент формування альтернативної моделі свідомості. Висновки У статті обгрунтовано розуміння супервентності як певної відповідності між процесами в мозку з гранично широким розумінням феномену самої свідомості який, все ж таки, є непрозорим. Означена непрозорість постає наслідком абсолютизації пізнавальної осі ціннісних координат. Водночас, з урахуванням історичної гносеологічної динаміки, сучасне поле поширення свідомості у її цілісності крім гносеологічного виміру, домінуючого у самій людині, має включати моральну та естетичну координати. Саме у цьому полягає сутність координатного підходу. Тобто, для розуміння свідомості взагалі, чого власне і намагається досягти людина, її супервентність на мозку має враховувати її специфіку у людській формі. Прийняття означеного підходу базується на розумінні розподілу енергії в картині людського сприйняття у вигляді ціннісної, психічної, культурної та фізичної. При чому чим ближче людина сучасного типу знаходиться на координатній осі до описування образу реальності у свідомості у вимірі ціннісної енергії тим більш абстрактною, тобто насиченою енергетикою умоглядних смислів стає картина самої реальності, але саме це і є умовою вільної взаємодії цих смислів у людській свідомості. Базуючись на ідеї координатного підходу дія ціннісної енергії на сцені свідомості особистості в кожному індивідуальному випадку є визнанням унікальної динамічної єдності поля внутрішнього досвіду (важка проблема свідомості) та збігу з ним у фокусі самосвідомості самої людини на межі її зовнішнього сприйняття. На цій єдиній межі і відбувається по-перше- формування картини світу кожної індивідуальності, по-друге, відбувається спроба втручання способом людського пізнання суто з позицій гносеологічної координати у формування прозорої моделі бачення свідомості як такої - тобто несвідома спроба викривленого узагальнення картини свідомості в гносеологічній парадигмі і, нарешті по третє-трансформація реального потоку ціннісної енергії у двох напрямках- внутрішньому і зовнішньому. В результаті перетину зовнішнього і внутрішнього потоків енергії або збагачується і розширюється шукана картина внутрішнього досвіду, тобто сцена свідомості, або, якщо це виплеск трансформованої ціннісної енергії на ззовні, відбувається зустріч з діючими чинниками сцени свідомості – зовнішнім світом, де вже сам потік енергії постає у формі явищ фізичного світу. У такому вигляді свідомість вивчається (і кожного разу все глибше деталізується) традиційною наукою.