Інстуціональний поступ та менеджмент Олега Тимошенка від моновишу до закладу вищої освіти університетського зразка

Abstract

Мета дослідження – розглянути умови інстуціонального поступу та менеджменту Олега Тимошенка від моновузу до вищого навчального закладу університетського зразка. Методологія дослідження складає основоположні методи наукових досліджень, а саме: джерелознавчий, теоретико-аналітичний, історичний та метод узагальнення. На основі сучасного наукового погляду уточнено поняття інституційного розвитку культури, музичної освіти, мистецьких шкіл та музичної освіти на прикладі науково-освітньої діяльності та адміністративної роботи ректора О. С. Тимошенка. Отримані результати дозволили краще зрозуміти процеси, що відбувалися в культурному середовищі України. Наукова новизна У статті розкрито процес інституційної еволюції музичної освіти Київської консерваторії в період ректорства О. Тимошенка. В результаті дослідження було хронологічно вибудувано основні етапи становлення та розвитку консерваторії як провідного закладу музичної освіти в суспільно-історичних та культурно-мистецьких процесах України, а також з’ясовано місце і роль академії у формуванні сучасної національної системи музичної освіти. Висновки Використовуючи інстуційні засади, методом залучення провідних українських корифеїв мистецтва, розширенням кафедральних спеціальностей та напрямків освітньої діяльності, Київська консерваторія набула статусу Академії. Інтеграційні процеси, що відбувались між ВУЗами, закладами культури та міжнародними інституціями, втілювалися завдяки організаторським та менеджерським якостям ректора О. Тимошенка. Попри не популярні управлінські кроки, він зміг зберегти та забезпечити функціонування трупи оперної студії, завдяки тісним зв’язкам з театральними закладами відновилась та розширилась студійна репертуарна політика. Важко переоцінити багаторічний вклад та наполегливу працю Олега Тимошенка в умовах історичних та культурологічних змін становлення української державності та вітчизняного мистецтва.