Культурна дифузія в сучасному культурологічному дискурсі

Abstract

Мета статті – виявити особливості культурної дифузії як явища соціокультурного простору на основі аналізу культурологічного дискурсу перших десятиліть ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано аналітичний метод, метод термінологічного аналізу (для уточнення поняття «культурна дифузія»), системний метод (для розгляду культурної дифузії як складної багатоаспектної системи), метод компаративного аналізу (для виявлення відмінностей механізмів і типів культурної дифузії), метод узагальнення. Наукова новизна. На основі аналізу сучасного культурологічного дискурсу виявлено особливості явища культурної дифузії в соціокультурному просторі; розглянуто фактори, що впливають на культурну дифузію, досліджено процес та вплив культурної дифузії; проаналізовано чотири типи культурної дифузії (пряма, непряма, примусова та дифузія стимулів), теорії і моделі, що пояснюють механізми та результати культурної дифузії. Висновки. На основі аналізу наукових праць сучасних закордонних дослідників з теорії культурної дифузії виявлено, що даний феномен означає поширення предметів культури (ідеї, стилі, релігії, технології, мови, мода та ін.) всередині або між культурами і набув популярності в ХХ ст. завдяки теорії відомого антрополога А. Кребера. Науковці виділяють три механізми (теорія дифузії інновацій, модель ієрархічної дифузії, контагіозна дифузійна модель), через які відбувається культурна дифузія та чотири основні типи (пряма, непряма, примусова та стимулююча дифузія), що вирізняються специфічними процесами поширення і вкорінення в нових середовищах. Дослідження культурної дифузії є перспективним напрямом культурології, оскільки сприяє розумінню та осмисленню заплутаної мережі впливів і запозичень, що формують сучасний соціокультурний простір.