Українські народні традиції гостинності в контексті сучасного дипломатичного етикету

Abstract

Мета дослідження полягає у встановленні значення традицій гостинності для сучасного дипломатичного етикету України. У статті розглянуто застосування в період сучасності традицій гостинності, притаманних українській народній культурі, в практиці вітчизняного дипломатичного етикету. Тож, центральним вектором статті є предметний аналіз ролі окремих традицій, а саме – застосування традиції вітання іноземних делегацій хлібом та сіллю на вишитому рушникові, співання вітальних пісень, дарування гостям подарунків, які транслюють традиції матеріальної та нематеріальної культури українського народу. Методологія дослідження обумовлена його завданнями та базується на принципах історизму й об’єктивності, із застосуванням методів порівняння та узагальнення, аналітичного й системного методу. Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні серед масштабного пласта архаїчних традицій українського народу тих, які висвітлюють аспект гостинності українського народу на початку XXI ст. Висновки. Аналіз наукових праць засвідчив, що вітчизняні науковці приділяють належну увагу дослідженню народних традицій (Л. Артюх, Т. Веселовська, Н. Войтович, О. Гримак та ін.) та дипломатичного етикету (І. Козинець, В. Клименко, О. Подворна, О. Сагайдак, А. Чабан, Ю. Чугаєнко та ін.), однак роль українських національних традицій гостинності у ХХІ столітті фактично не висвітлено у вітчизняному науковому дискурсі. Проаналізовані у статті звичаї (вітання гостей хлібом-сіллю на вишитому рушникові; частування гостей традиційними стравами; святкове вітання гостей піснями; дарування гостям цінних подарунків) засвідчили про побутування українських національних традицій на дипломатичному рівні, що дає підстави декларувати про самобутність української культури в світі. Доведено, що народна українська гостинність й на початку XXI ст. відіграє важливу роль в дипломатичній діяльності, що регламентується правилами дипломатичного етикету.