Abstract:
Мета статті – проаналізувати романтизований художній образ Есмеральди в творах художників XIX ст. –
одного з ключових персонажів роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» (1831) як типового зразка
французької літератури періоду Романтизму. Даному твору притаманна гротескність, гіперболізація, наявність
конфлікту, тяжіння до драматичних моментів при побудові сюжету, що й втілено в постаті Есмеральди –
волелюбної та харизматичної ромської дівчини-танцівниці. Вона як символ двох основоположних векторів
суспільного розвитку, що полягав у боротьбі добра і зла, захоплювала собою уяву художників ХІХ ст., спонукала
їх до творчого саморозвитку й передачі переживань образотворчими засобами в романтичному та реалістичному
ключі. Для цього було використано такі методи дослідження: історичний метод, що дозволив здійснити
дослідження відповідно до епохи написання роману й художніх творів; порівняльний метод для зіставлення
художніх творів, об’єднаних спільною сюжетною лінією; мистецтвознавчий аналіз для встановлення ряду
стилістично-композиційних особливостей кожної роботи; метод узагальнення для підведення дослідницьких
підсумків. Наукова новизна полягає в тому, що вперше класифіковано ряд творів живопису ХІХ ст., на яких
зображено героїню «Собору Паризької Богоматері» – Есмеральду. Критерієм такого відбору слугувала
образотворча поетизація образу Есмеральди. Висновки: аналіз художніх творів Адольфа Вільяма Бугро, Вільяма
Гейла, Ежені Генрі, Фрідріха Крауса, Йозефа ван Леріуса, Ліонеля Руайє, Карла Штейбена доводить увагу цих та
інших митців до постаті Есмеральди з роману Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері». У проаналізованих
полотнах в образі Есмеральди сконцентровано ключові риси романтичного світобачення: культ почуттів, увага
до внутрішніх переживань особистості, захоплення демонічними жіночими образами та ін. Живописні
інтерпретації образу Есмеральди митцями-романтиками дозволяють глибше зрозуміти сюжетні тенденції,
притаманні періоду Романтизму, а надалі – зображати зовнішню та внутрішню жіночу красу в тенденціях
Реалізму.
Description:
The purpose of the article is to analyse the romanticised artistic image of Esmeralda in the works of nineteenth-century artists – one of the key characters of Victor Hugo’s novel Notre Dame de Paris (1831) as a typical example of
French literature of the Romantic period. This work is characterised by grotesqueness, hyperbole, conflict, and a tendency
to dramatic moments in the plot construction, which is embodied in the figure of Esmeralda, a freedom-loving and
charismatic Roma dancer. As a symbol of the two fundamental vectors of social development, which consisted in the
struggle between good and evil, she captured the imagination of nineteenth-century artists, encouraging them to develop
creatively and convey their feelings through visual tools in a romantic and realistic way. To this end, the following
research methods were used: the historical method, which allowed to conduct study in accordance with the period of
writing the novel and the works of art; the comparative method for comparing works of art united by a common storyline;
the art historical analysis for establishing a number of stylistic and compositional features of each work. The scientific
novelty is that for the first time a number of nineteenth-century paintings depicting the heroine of Notre Dame de Paris,
Esmeralda, has been classified. The criterion for this selection was visual poetisation of the image of Esmeralda.
Conclusions. The analysis of works by William-Adolphe Bouguereau, William Gale, Eugene Henry, Friedrich Kraus, Joseph van Lerius, Lionel Royer, Carl Steuben proves the attention of these and other artists to the figure of Esmeralda
from Victor Hugo’s novel Notre Dame de Paris. In the analysed paintings, the image of Esmeralda reflects the key features
of the romantic worldview: the cult of feelings, attention to inner experiences of an individual, fascination with demonic
female images, among others. The pictorial interpretations of Esmeralda’s image by Romantic artists allow us to better
understand the plot trends inherent in the Romantic period, and also to depict the external and internal beauty of women
in the trends of Realism.