Короткий опис(реферат):
Мета роботи проаналізувати українські паралелі до ягеллонства і сарматизму у бутті Європи ХVIII-ХIХ століть, зокрема у музичній сфері. Методологія дослідження передбачає поєднання історико-культурного,
компаративного та емпірико-аналітичного методів дослідження, для виявлення ягеллонства і сарматизму в
мистецькому обсязі України і Польщі у ХІХ-ХХ століттях. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше
в польському та українському музикознавстві узагальнено історичні відомості щодо ягеллонського принципу
релігійно-державного регулювання слов’янської співдружності під кутом зору українського позитиву у підйомі
українського православ’я і наднаціонального резонансу реформи Петра Могили. Висновки. Ягеллонство – це
доба вольностей козацтва, які освятили високою освіченістю і співочою енергією козацьку добу. «Для польської
традиції ягеллонство – це пора, коли столицею був Краків, а не Варшава, який за етнічно-культурними
перевагами був і залишається зберігачем старокатолицьких традицій, що походять від часів нероздільної
християнської церкви і в усвідомленні спорідненості із східнослов’янським світом. Саме ягеллонство в Польщі
сприяло вибудові Запорозької Січі, яка стала суттєвою опорою захисту від воєнної експансії і Кримського ханства
(з XIII ст.) й Османської Туреччини. Крим – остання із грецьких колоній, батьківщина східнослов’янського
християнства, місце діяльності «православних братів», вигнаних англосаксами з окатоличеної Британії (ХІ ст.) ,
перетворився у ХІІІ–XIV ст. на оплот ісламу» [1, 5]. Польський сарматизм у романтичну добу охоплює своїм
впливом козацтво, які масово подалися в чумаки які здійснювали торгівельно-воєнні та політичні операції, і за
подобою до польсько-шляхетських кіл, вважали образливими пропозиції займатися землеробством, що не
співпадає зі статусом старшини у XVII столітті.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the work is to analyse Ukrainian parallels to Jagiellonianism and Sarmatism in the history of Europe
in the 18th-19th centuries, particularly in the musical sphere. The research methodology involves a combination of
historical-cultural, comparative, and empirical-analytical research methods to identify Jagiellonianism and Sarmatism in
the artistic scope of Ukraine and Poland in the 19th and 20th centuries. The scientific novelty of the work lies in the fact
that, for the first time in Polish and Ukrainian musicology, historical information on the Jagiellonian principle of religious state regulation of the Slavic Commonwealth is summarised from the point of view of the Ukrainian positive in the rise
of Ukrainian Orthodoxy and the supranational resonance of Petro Mohyla's reform. Conclusions. Jagiellonianism is the
age of freedom of the Cossacks, who sanctified the Cossack age with high education and singing energy, which is the
centre of high honour and pride of the Ukrainian nation, its thoughtfulness (in Old Ukrainian and Old Polish languages,
duma means honour). For the Polish tradition, Jagiellonianism is the time when the capital was Krakow, and not Warsaw,
which, due to its ethnic and cultural advantages, was and remains the custodian of the Old Catholic traditions, originating
from the time of the undivided Christian Church and in the awareness of kinship with the East Slavic world. It was
Jagiellonianism in Poland that contributed to the construction of the Zaporizhzhia Sich, which became an essential pillar
of defence against the military expansion of the Crimean Khanate (since the 13th century) and Ottoman Turkey. Crimea
is the last of the Greek colonies, the birthplace of Eastern Slavic Christianity, the place of activity of the "Orthodox
brothers" expelled by the Anglo-Saxons from Catholicised Britain (XI century), transformed in the 13th-14th centuries. to the stronghold of Islam. Polish Sarmatism in the romantic era was influenced by the Cossacks, who en masse joined
the chumaks who carried out commercial, military, and political operations, and, similar to the Polish-noble circles,
considered offensive proposals to engage in agriculture, which did not correspond to the status of a foreman in the 17th
century.